Рішення № 36049054, 29.03.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

29.03.2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н ИСправа № 335/665/13- ц

2/335/791/2013

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого суддіОСОБА_1

при секретаріОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просив стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №ZPONRX20011617 від 07.09.2006 року у розмірі 129965,27 грн., судові витрати у розмірі 1299,65 грн.

27.03.2013 року представником позивача до суду подана уточнена позовна заява, яка за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №ZPONRX20011617 від 07.09.2006 року у розмірі 63256,47 грн., судові витрати за опублікування оголошення в редакції газети «Урядовий курєр» у розмірі 420 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 632,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2006 року між юридичною особою ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ZPONRX20011617, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 9152,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.09.2008 року.

Відповідач не виконав умови кредитного договору, станом на 27.12.2012 року виникла заборгованість у розмірі 63256,47 грн.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» подав до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника ПАТ КБ «Приватбанк», позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечив.

На запит суду з адресно-довідкового бюро надійшла інформація про зняття у 2006 році відповідача з реєстраційного обліку, відсутності реєстрації. Подальший виклик відповідача здійснювався через оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» №50 від 16.03.2013 року, проте в судове засідання відповідач не зявилась, повідомлень про причини неявки в судове засідання до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, в тому числі і визнання таким порядку ч.9 ст.74 ЦПК України, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У звязку з чим, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Зясувавши фактичні обставини, що мають значення для справи, перевіривши їх доказами з огляду на їх достатність та взаємозвязок, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.09.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ZPONRX20011617, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 9152,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.09.2008 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.

Відповідач не виконав умови кредитного договору, кошти не повернув.

У звязку з зазначеним порушенням станом на 27.12.2012 року відповідач має заборгованість 63256,47 грн., яка складається з наступного:

7525,06 грн. - заборгованість за кредитом;

43356,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

4630,82 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

4255,55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:

500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

2988,40 грн. - штраф (процентна складова).

Розмір заборгованості відповідача підтверджено відповідним розрахунком. Суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок є досвідним, відповідає фактичним обставинам справи, будь-яких інших розрахунків заборгованості матеріали справи не містять. Розрахунок заборгованості є письмовим доказом, який іншими доказами не спростований.

Відповідач ніяких заходів з погашення заборгованості за час розгляду справи не здійснював, умови укладеного договору кредиту не оспорював.

Позивач позовні вимоги не збільшував.

За вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК України є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 526 ЦК України визначає загальні умови виконання зобов'язання - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо в договорі визначена дата виконання кредитних умов, то виконання вимог здійснюється у встановлену дату.

Відповідно до ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1050 ЦК України встановлюється, що якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то при простроченні повернення чергової частини позикодавець має право зажадати дострокового повернення частини позики, що залишилася, й сплати відсотків, що йому належать.

Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.ст. 1054, 1055, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що неналежне виконання позивачем зобовязань за кредитним договором підтверджене доказами, та виходячи із встановлених ст.526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання і передбаченого ст.629 ЦК України принципу обовязковості договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 63256,47 грн.

Згідно платіжного доручення від 08.01.2013 року, позивачем при зверненні до суду були понесені судові витрати, а саме сплачений до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1299,00 грн., заявою від 27.03.2013 року представник позивача просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 632,56 грн.

Крім того, позивачем понесені витрати на опублікування оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» у розмірі 420 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором №ZPONRX20011617 від 07.09.2006 року у розмірі 63256,47 грн., судовий збір в розмірі 632,56 грн. та витрати на публікацію оголошення в пресі в розмірі 420 грн., а всього стягнути 64309,03 грн. (шістдесят чотири тисячі триста девять грн. 03 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі неподання заяви про перегляд рішення набирає законної сили в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.Ю.Бойко