Ухвала суду № 36046399, 16.12.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/11913/13 Головуючий у 1-й інстанції - Корягіна В.О.

Категорія - 32 Доповідач - Болтунова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів: Козлова С.П., Тамакулової В.О.

при секретарі - Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що під час роботи в небезпечних тяжких шкідливих умовах у відповідача з ним стався нещасний випадок, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві №36 за формою Н-1 від 30.11.2007 року та копією акту розслідування нещасного випадку за формою Н-5. По цьому ушкодженню здоров'я висновком МСЕК від 31 березня 2008 року йому первинно встановлено 5% втрати професійної працездатності безстроково.

У зв'язку з перебуванням у трудових відносинах з відповідачем та незабезпеченням останнім безпечних умов праці, за довідкою МСЕК від 24.06. 2009 року йому було встановлено сукупно 65% втрати професійної працездатності внаслідок професійних захворювань та третю групу інвалідності безстроково. З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 65000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 6500 грн., вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач частково втратив працездатність внаслідок професійних захворювань, отриманих при виконанні трудових обов'язків у відповідача, а тому, у зв'язку з внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами від 23.02.2007 року, відшкодувати завдану позивачу втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов для його праці.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з 22.09.1986 року по 24.02.2009 року позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем й працював на шахті «Самарська» за різним фахом, що підтверджується копією трудової книжки.

За час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах 28.07.1999 р. він отримав виробничу травму. За висновком МСЕК від 31.03.2008 року ОСОБА_1 встановлено первинно 5 % втрати професійної працездатності.

У подальшому позивач захворів на професійні захворювання з вини відповідача.

Висновком МСЕК від 24.06.2009 року ОСОБА_1 було встановлено сукупно 65 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково, з яких 60 % первинно за професійними захворюваннями, а 5 % повторно за виробничою травмою.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 даної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що моральна шкода завдана позивачу в наслідок втрати ним працездатності у зв'язку з виконанням трудових обов'язків та дії шкідливих факторів виробництва на підприємстві відповідача, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність відшкодування відповідачем моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків (професійних захворювань) на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкова соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до закону право на встановлення факту спричинення особі моральної шкоди у вказаних правовідносинах покладено на суд, у зв'язку із чим суд дав належну оцінку висновкам МСЕК щодо наявності факту спричинення такої шкоди позивачу.

Колегія суддів вважає, що визначений місцевим судом розмір суми на відшкодування моральної шкоди повністю відповідає встановленим обставинам справи, вимогам розумності та справедливості, визначений з урахуванням проценту та тривалості втрати професійної працездатності, глибини і тривалості спричинених позивачу страждань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: