Ухвала суду № 36044376, 13.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1633/13-к Головуючий у І інстанції Литвин О.В.Провадження № 11-кп/780/672/13 Доповідач у 2 інстанції ГоворухаКатегорія 34 13.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2013 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Говорухи В.І.,

суддів - Капічон О.М, Костенко І.В.,

при секретарі Журавель К.Б.,

за участю прокурора Стаховської Н.О., потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, захисника та потерпілого ОСОБА_2, на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 /чотирьох/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат і стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області судові витрати за проведення авто технічних та транспортно-трасологічної експертиз на загальну суму 3426.08 грн.

Згідно вироку, 3 серпня 2013 року близько 2 годин 13 хвилин ОСОБА_3 рухався на . технічно справному автомобілі « ВАЗ 2107» , реєстраційний номер НОМЕР_1, проїзною частиною вулиці Леніна поблизу будинку № 3 в с. Насташка Рокитнянського району Київської області в напрямку с. Довгалівське, що має по одній смузі руху в кожному напрямку та правостороннє заокруглення, зі швидкістю більшою ніж 60 км/год, перебуваючи при цьому, в порушення вимог п. 2.9. ( а) ПДР України, в стані алкогольного сп'яніння.

Під час руху ОСОБА_3 в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 12.1,12.4 ПДР України, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху,загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, проявив неуважність та безпечність, не урахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, перевищив дозволену швидкість руху в населених пунктах, перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, що заборонено вимогами пункту 34.1 ПДР України, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які рухалися в попутному з ним напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку в скроневій долі правої півкулі, дифузного субарахноїдального крововиливу, множинних ран та саден на тілі, які перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої ОСОБА_5 на місці пригоди.

Потерпіла ОСОБА_6 внаслідок пригоди отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, переломів лонних та сідничних кісток, розриву симфізу, рваної рани пахової ділянки зліва.

Не погоджуючись з даним рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій просив вирок в частині призначеного покарання - скасувати, ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 3426, 08 грн. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вирок є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. В порушення вимог закону, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_3 в повній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, грубий характер вчинених засудженим порушень ПДР України, що перебувають в прямому причинному зв'язку з виникненням ДТП та настанням тяжких наслідків - смерті ОСОБА_5 та отриманням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_6 Крім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, суд першої інстанції, стягнув з обвинуваченого витрати за проведення експертиз в сумі 3426, 08 грн. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, а не на користь держави, як передбачено законом.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить вирок змінити в частині відбування покарання та звільнити обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України, обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що судом викладенні висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, а саме що ОСОБА_3 залишив місце пригоди, підозрюючи, що це і є його відношення до вчиненого, але з матеріалів справи вбачається, що обвинувачений дочекався коли на місце пригоди прибули швидка медична допомога, впевнившись що потерпілим надається допомога і лише коли сюди прибули батьки потерпілих, боячись самосуду з їх боку, залишив місце пригоди. Також судом, зазначеного як обставину, що обтяжує покарання - грубе порушення вимог ПДР України, зазначена обставина не передбачена ст. 67 КПК України, як обставина, що обтяжує покарання. Захисник вважає, що судом не досліджена можливість звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності з випробуванням, шляхом застосування ст. 75 КК України.

Потерпілий ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить вирок змінити в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував наслідки від дорожньо-транспортної пригоди, а саме ушкодження, які отримала ОСОБА_5 від яких померла на місці пригоди. Крім того, не враховано належним чином, що ОСОБА_3 знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Внаслідок його злочинної недбалості загинула людина, інші скаліченні. Також, потерпілий відмовляється від раніше наданої заяви, про те що він не має претензій до обвинуваченого. Призначене обвинуваченому покарання не можна визнати справедливим внаслідок м'якості, оскільки суд не в повній мірі врахував обставини справи, тяжкість вчиненого злочину та наслідки, які настали.

Захисник ОСОБА_4 подав заперечення на апеляційні скарги прокурора та потерпілого, в яких не погоджується з їхніми доводами в частині необхідності застосувати більш суворе покарання, просить залишити апеляційні скарги прокурора та потерпілого без задоволення, а вирок змінити застосувавши до обвинуваченого умовну міру покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу з підстав зазначених в ній, виступ потерпілого, який вважав необхідним призначити обвинуваченому більш сувору міру покарання, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілого і просили призначити обвинуваченому умовну міру покарання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють обвинуачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не заперечував проти скороченого порядку розгляду кримінального провадження, що підтверджується журналом судового засідання /а.с. 61 т. 1/, в якому зазначено, що йому був роз'яснений зміст ст. 349 КПК України і обвинувачений підтвердив, що права, зміст і наслідки даної статті йому зрозумілі, з чого випливає, що йому було роз'яснено і зрозуміло, що в подальшому він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 за описаних у вироку обставин злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України зроблені на підставі дослідження його показів у судовому засіданні в порядку застосування положень ст. 349 КПК України, відомостей про порушення положень даної статі в матеріалах справи, апеляції та виступах учасників апеляційного розгляду нема, а тому судова колегія не маючи підстав для перевірки фактичних обставин справи з цими висновками суду погоджується і вважає правильною кваліфікацію цого дій за ч.2 ст. 286 КК України.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 призначено з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, обставин справи та даних про особу обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Всупереч доводам апеляційної скарги потерпілого та прокурора районний суд при призначенні ОСОБА_3 покарання, як прямо зазначено в оскаржуваному вироку, врахував, що вчинений обвинуваченим злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, скоєний ним в стані алкогольного сп'яніння, грубе ігнорування ним правил дорожнього руху та залишення останнім місця пригоди, врахував суд і конкретні обставини справи та наслідки, що настали.

Одночасно судом, всупереч доводам захисника, враховано і те, що обвинувачений частково відшкодував заподіяну шкоду, позитивно характеризується , до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, щиро визнав свою вину у скоєному та розкаявся, сприяв розкриттю злочину.

Доводи захисника ОСОБА_4, що суд вийшов за межі обвинувачення і врахував як обставину, що обтяжує покарання - грубе ігнорування вимог Правил дорожнього руху, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції при ухваленні вироку навів дану обставину не як обтяжуючу покарання, а врахував, як характеризуючу обставину для чого мав всі підстави.

З врахуванням викладених обставин призначене обвинуваченому покарання, за своїм видом та розміром відповідає тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого, достатніх підстав для визнання призначенного покарання, як явно м'яким так і занадто суворим не має, а тому колегія суддів погоджується з видом та розміром призначеного обвинуваченому покарання і підстав для задоволення апеляційних скарг захисника, прокурора та потерпілого в частині призначеного покарання не вбачає.

Разом з тим, вироком з ОСОБА_3 на користь експертної установи стягнуті витрати на залучення експерта в сумі 3 426 грн. 08 коп.. Доводи прокурора, щодо неправильного застосування кримінального законодавства в частині стягнення процесуальних витрат заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.

Виходячи з вищевикладеного, погоджуючись, що в даному випадку наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора є слушними, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора в частині відшкодування судових витрат підлягає задоволенню, а вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року - зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року, щодо ОСОБА_3 - змінити в частині розподілу процесуальних витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 3 426 грн. 08 коп.

В решті вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Головуючий

Судді