Ухвала суду № 36044249, 05.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/5677/2012 Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю.В.Провадження № 11/780/972/13 Доповідач у 2 інстанції АвраменкоКатегорія 35 05.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Авраменка М.Г.,

суддів - Димарецького В.М., Семенцова Ю.В.,

з участю прокурора - Красківського В.П.,

захисника -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2013 року яким засуджено, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м. Київ, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

- за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 289 із застосуванням ст. 69 КК України до 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого

покарання більш суворим призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця м. Суми, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, прож.: АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимого, останній раз 02.12.2009 року Сумським районним судом за ч. 2 ст.186 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі. 27.05.2010 року звільнений у зв'язку з зідбуттям строку покарання, -

- за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого

покарання більш суворим призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Кийлів, Бориспільського району Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 289 із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого

Покарання більш суворим призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця с. Бузникувате, Вільшанського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5, раніше не судимого, -

- за ч. 3 ст. 289 із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. ст.75,76 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовий строком 2 роки.

Цим же вироком вирішено питання, щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Судом встановлено, що 02 вересня 2010 року о 22-й годині ОСОБА_2 з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за пропозицією останнього, маючи злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою його продажу, прибули до подвір'я будинку № 131 по вул. Дніпровська в с. Кийлів Бориспільського району Київської області з метою викрадення автомобіля марки «Мазда 323» д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проникли у двір потерпілого ОСОБА_6, відчинили ворота, де ОСОБА_2 з ОСОБА_4 викотили автомобіль марки «Мазда 323» на вулицю, а ОСОБА_7 перебував за кермом автомобіля.

ОСОБА_3 запустив двигун автомобіля на вулиці села і разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 поїхали з місця злочину, тобто незаконно заволодів автомобілем марки «Мазда 323», з метою його збуту.

Не зупиняючись на скоєному, ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 повторно скоїли злочин за таких обставин: 24.09.2010 о 22-й годині ОСОБА_2 перебуваючи на вул. Френкеля, 5 м. Борисполя, побачив автомобіль марки «Мітсубісі Паджеро» д.н.з. НОМЕР_2. У нього виник умисел на незаконне заволодіння цим транспортним засобом з метою його продажу. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викрасти автомобіль з метою його продажу та по телефону повідомив про заплановане викрадення автомобіля ОСОБА_3

Після того, як ОСОБА_3 оглянув автомобіль «Мітсубісі Паджеро» і дав згоду продати викрадений автомобіль, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили збройний напад на водія автомобіля ОСОБА_8 ОСОБА_2, погрожуючи пневматичним пістолетом витяг з автомобіля ОСОБА_8, та передав її ОСОБА_4, який накинув їй на голову свою куртку та разом з ОСОБА_5 насильно всадив ОСОБА_8 на заднє сидіння автомобіля. ОСОБА_2 запустив двигун автомобіля, та з співучасниками злочину і потерпілою ОСОБА_8 поїхав з місця стоянки автомобіля. Перегнав автомобіль до м. Бровари, а по дорозі висадив з автомобіля ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 на полі. В обумовленому місці передав викрадений автомобіль ОСОБА_3 для збуту.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 повторно вчинив корисливий злочин за наступних обставин. Так, 24.09.2010, ОСОБА_3 повернувся до вул. Френкеля,5, м. Бориспіль на місце вчинення незаконного заволодіння автомобілем марки «Мітсубісі Паджеро» д.н.з. НОМЕР_2, належного ОСОБА_8, звідки забрав жіночу сумку останньої, яка випала під час нападу на неї та викрав з сумки мобільний телефон «Нокіа 7390» вартістю 500 грн. з сім-картою на 100 грн., 300 грн. та 10 доларів США, які за курсом валюти дорівнюють 79,10 грн., чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 979, 10 грн. Викраденим майном розпорядився за власним розсудом.

Не погоджуючись з вироком суду засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали апеляції.

В своїй апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3 зазначив, що він не погоджується з вироком суду. Вказує, що судом першої інстанції було допущено порушення положення ст. 324 КПК України, а саме не встановлено чи мало місце діяння у вчиненні якого він обвинувачується, чи має це діяння склад злочину, якою статтею кримінального закону він передбачений.

На думку засудженого його дії були не вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, оскільки при викраденні автомобіля він не був на місці вчинення злочину та участі у цьому не приймав, а лише знав, що автомобіль викрадений і допоміг його збути. Він вважає, що вчиненні ним діяння слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ст. 198 КК України, як придбання, отримання, зберігання чи збут майна, отриманого злочинним шляхом. Визнає, що він був пособником в збуті викраденого автомобіля, але не був пособником у викраденні автомобіля за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, щодо ОСОБА_8

Вказує, що під час розгляду справи в суді він давав правдиві та послідовні покази (т.5 а.с. 182-211), які суд не врахував та не вірно кваліфікував його дії за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, що не відповідає дійсності та призвело до неправильного застосування кримінального закону.

Просить вирок Бориспільського міськрайонного суду від 05.06.2013 року, щодо нього змінити. Винести новий вирок, яким змінити кваліфікацію злочину та застосувати закон про менш тяжкий злочин.

Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції зазначив, що погоджується з вироком суду, але вважає, що суд при винесенні вироку не до кінця прийняв усі докази та факти по справі та безпідставно не застосував до нього положення ст. 69 КК України.

Вважає, що суд не взяв до уваги покази потерпілої ОСОБА_8 (т. 5а.с. 189), яка підтвердила той факт, що коли вона залишилась з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в машині гранатою їй погрожував саме ОСОБА_4 Потерпіла надала покази того, що він не застосовував до неї погроз насильством, та у неї не має щодо нього претензій відносно матеріальної та моральної шкоди.

Суд не врахував такі пом'якшуючі обставини, як явка з повинною та сприяння розкриттю злочину, наявність позитивних характеристик. Він щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні 4 (чотирьох) неповнолітніх дітей, викрадене майно повернуто потерпілій.

Просить суд призначити йому менш суворе покарання.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1, на підтримку вимог апеляцій, міркування прокурора, про відсутність підстав для зміни чи скасування вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить, виходячи з наступного.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляції не оспорюючи фактичні обставини справи, зазначає про неправильність кваліфікації його дій за ч. 5 ст.27, ч. 3 ст. 289 КК України по епізоду незаконного заволодіння автомобілем «Мітсубісі Паджеро» потерпілої ОСОБА_8 На його думку його дії слід було кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ст. 198 КК України як пособництво у збуті автомобіля, здобутого злочинним шляхом, оскільки при викраденні цього автомобіля присутнім не був та участі в цьому не приймав. Про те, що автомобіль викрадений, він знав, і допоміг його збути. Просить змінити кваліфікацію його дій та застосувати закон про менш тяжкий злочин.

На думку колегії суддів такі вимоги засудженого є безпідставними. Кримінальна відповідальність за ст. 198 КК України передбачається за заздалегідь не обіцяне придбання, зберігання, чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.

Доводи апеляції суперечать фактичним обставинам справи. які знайшли своє підтвердження при її розгляді в суді. Про те, що інші співучасники мали намір незаконно заволодіти автомобілем ОСОБА_8, ОСОБА_3 було відомо заздалегідь. Ще до викрадення автомобіля ОСОБА_3 його оглянув та пообіцяв його збут. Ці обставини підтвердив, як сам апелянт, так і інші засуджені.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_3, як пособника в незаконному заволодінні транспортним засобом, що заздалегідь обіцяв збути, здобутий злочинним шляхом автомобіль «Мітсубісі Паджеро».

Що стосується доводів апеляції ОСОБА_2 в частині призначення йому більш м'якого покарання з врахуванням його сімейного стану та відношення до скоєного, то всі вони на думку колегії суддів, були враховані судом першої інстанції, який застосував до нього положення ст. 69 КК України в тому числі не застосував додаткового покарання, а остаточне покарання за сукупністю злочинів, визначив шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Призначене ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289 КК України відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів й даним про особу винного і є необхідним для його виправлення та запобіганням новим злочинам.

Даних, які указували б на необ'єктивність, виявлену при судовому розгляді справи не встановлено

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Бориспільского міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2013 року, щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - без зміни.