Ухвала суду № 36041661, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К-42060/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 28.11.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010

у справі № 17/7

за позовом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі

з великими платниками податків

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступник - Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від №0000784120/0 від 04.04.2010, №0000784120/1 від 08.05.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000784120/0 від 04.04.2008, №0000784120/1 від 08.05.2008.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка уточнюючого розрахунку позивача по податковим зобов'язанням з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації по податку на додану вартість за березень 2007 року та складено акт №695/41-20/20077720 від 09.08.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000784120/0 від 04.04.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 6437830 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарга відповідача залишена без задоволення та прийняте аналогічне за змістом податкове повідомлення-рішення №0000784120/1 від 08.05.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.2 п. 7.5, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", неправомірно заповнено рядок 8.6 "зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" уточнюючого розрахунку №10131 від 23.07.2007 в сумі 7164293 грн. та не задекларовано суму податкового зобов'язання до сплати у сумі 6437830 грн., неправомірно заявлено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 726463 грн.

Висновки відповідача щодо виявленого в ході перевірки порушення вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що за результатами податкової декларації по податку на додану вартість за березень від 20.04.2007 №3844, уточнюючого розрахунку від 27.04.2007 №4717, уточнюючого розрахунку від 23.07.2007 №10131, враховуючи висновки акту від 3.07.2007 №577/41-20/20077720 та акту від 13.07.2007 №607/41-20/20077720, відсутнє від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2007 року, а отже сума 6437830 грн. підлягає сплаті до бюджету.

Позивачем неправомірно заповнено рядок 8.6 "зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" уточнюючого розрахунку від 23.07.2007 №10131 в сумі 7164293 грн. та не задекларовано суму податкового зобов'язання до сплати у сумі 6437830 грн.

Сплата податку на додану вартість за імпортований природний газ на суму 696924942 грн. не підтверджена, у зв'язку із чим у позивача відсутнє право на податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.7 п. 7.2 цієї ж статті Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

За правилами пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Підпунктом 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначено дату сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Таким чином, відповідно до наведених законодавчих положень при імпорті товару визначальною підставою для формування податкового кредиту по податку на додану вартість та подальшого відшкодування податку з бюджету є сплата необхідної суми цього податку під час митного оформлення ввезеного товару.

Відповідно, у разі вчинення усіх об'єктивно необхідних дій під час сплати податку на додану вартість до бюджету платник вважається таким, що належним чином виконав зазначені вимоги Закону.

Судом першої інстанції встановлено факт повернення позивачеві з бюджету суми податку на додану вартість, сплаченої ним при митному оформленні імпортованого газу, як помилково зараховані кошти, дійшов правильного висновку про невиконання платником законодавчо встановленої умови виникнення у нього права на податковий кредит та правомірно відмовив у позові.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 17/7 задовольнити, судове рішення скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2010 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 17/7 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2010 у справі № 17/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко