Ухвала суду № 36041659, 03.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/800/38462/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області про скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області про скасування вимоги.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області від 13.02.2013 року № Ф-34 року про сплату недоїмки.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області було залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

13 лютого 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області позивачу було виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-34, якою встановлено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3581,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Тому, суди дійшли висновку про те, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30.09.1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1956 року по 31.03.1957 року; 56 років - які народилися з 01.04.1957 року по 30.09.1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1957 року по 31.03.1958 року; 57 років - які народилися з 01.04.1958 року по 30.09.1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1958 року по 31.03.1959 року; 58 років - які народилися з 01.04.1959 року по 30.09.1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1959 року по 31.03.1960 року; 59 років - які народилися з 01.04.1960 року по 30.09.1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 01.10.1960 року по 31.03.1961 року; 60 років - які народилися з 01.04.1961 року по 31.12.1961 року.

Згідно із пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Судами встановлено, що позивачу у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» була призначена пенсія за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

06 серпня 2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що до ОСОБА_2 не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки вона не досягла 60-річного віку є безпідставними, внаслідок того, що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» уклала з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що оскільки частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком на пільгових умовах призначено на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суди дійшли правильного висновку про те, що з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.04.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута Хмельницької області про скасування вимоги - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Є. Донець

судді: А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз