Ухвала суду № 36041630, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року м. Київ К/9991/67849/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2011

у справі № 2а-1175/11/2/0170

за позовомПриватного підприємства «Нокс»доДжанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Кримпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Нокс» (далі по тексту - позивач, ПП «Нокс») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі по тексту - відповідач, Джанкойська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000053/23-1/0 від 15.12.2010 та № 000053/23-1/1 від 13.01.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Джанкойською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правових відносин з ТОВ «Інтеграл - Юг» за період серпень, жовтень, листопад 2009 року та квітень 2010 року, за результатами якої був складений акт №6262/23-1/32042654 від 03.12.2010, яким встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000053/23-1/0 від 15.12.2010, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 306450,00 грн., в тому числі 204300,00 грн. - за основним платежем 102150,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2011 №000053/23-1/1, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сум 306450,00 грн., в тому числі 204300,00 грн. - за основним платежем, 102150,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вказує на те, що під час формування податкового кредиту по ПДВ позивачем за період часу, який перевірявся, було неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які оформлені ТОВ «ІНТЕГРАЛ-ЮГ» на суму 204300,00 грн. При цьому відповідач вважає, що податкові накладні оформлені вказаним контрагентом платника податків з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивачем до матеріалів справи залучені копії договору на виконання ремонтних робіт №2 від 15.01.2010 та договору на поточний ремонт пухо-перової фабрики №24 від 01.04.2010, укладені з ТОВ «ІНТЕГРАЛ-ЮГ». Предметом зазначених договорів був ремонт обладнання фабрики та її приміщень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ІНТЕГРАЛ-ЮГ», виконуючи умови зазначених договорів, здійснило ремонт лінії по переробці пера та ремонт будівлі фабрики. Проведення зазначених робіт та їх прийняття позивачем підтверджено актами від 30.04.2010, а також податковими накладними.

Позивачем надані докази того, що вказані роботи були проведені для забезпечення його господарського діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на час проведення перевірки, сума бюджетного відшкодування формувалась як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період.

Судами вірно зазначено, що на час проведення перевірки спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, ст. 1 даного Закону визначала, що податковим боргом (недоїмкою) було податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Отже, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив 204300,00 грн. до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров