Ухвала суду № 36041617, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року м. Київ К/9991/88751/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.06.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011

у справі № 2а-2855/11/0170/9

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Кримпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Фіолент» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Завод «Фіолент») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000480700/0 від 20.12.2010 та №0000480700/1 від 25.01.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Завод «Фіолент» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства у банк за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2009 по 31.12.2009, з 01.02.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 30.04.2010, за результатами якої складено акт 17.12.2010 № 437/07-00/14309586, яким встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки 20.12.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000480700/0 на суму 16223,16 грн. та за результатами розгляду первинної скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2011 № 0000480700/1 на суму 16223,16грн.

В акті перевірки зазначено, що з метою підтвердження права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість були направлені запити на проведення зустрічних перевірок з контрагентами, які мали фінансово-господарські взаємовідносини з ВАТ «Завод «Фіолент».

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Слід зазначити, що під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Слід звернути увагу на те, що приписи п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми податку на додану вартість, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судами попередніх інстанцій безперечно встановлено, що позивач у грудні 2009 року придбав у ПП «Спецсервіс» товари на суму 81115,79 грн., податок на додану вартість - 16223,15 грн., що підтверджується податковими накладними від 21.12.2009 №314, від 16.12.2009 №330, від 07.12.2009 № 28. За накладною №271 від 31.11.2009 позивач придбав у ПП «Спецсервіс» товар на суму 311997,60 грн., податок на додану вартість - 62399,52 грн.

Відповідачем не прийнято до уваги, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, якими вірно встановлено, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 78622,67 грн. Сума податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року згідно уточнюючому розрахунку не змінилася та склала 85958,52 грн., змінилося тільки значення рядків 202 та 203 в додатку №5.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що уточнюючий розрахунок було отримано відповідачем 22.02.2010, що підтверджується матеріалами справи, але акт перевірки від 17.12.2010 не містить посилання на податкові накладні №271 від 23.11.2009 та №328 від 07.12.2009, а містить посилання на відкликану податкову накладу №271 від 07.12.2009.

Твердження відповідача про неможливість проведення перевірок по ланцюгам постачання до кінцевого виробника товарів (робіт) пов'язане з ненаданням платниками податку документів, ліквідацією платника податку, не знаходженням платників податку за місцезнаходженням судами вірно не брались до уваги у зв'язку з їх недоведеністю.

Слід зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.06.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров