Ухвала суду № 36041616, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/18062/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі № 2а-18456/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2011 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 06.07.2010 року Кагарлицька ОДПІ в Київській області провела перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торговий патентів і ліцензій господарської одиниці АЗС, що знаходиться за адресою: м. Кагарлик, вул. К. Маркса, 82, - та належить ВАТ «Укрнафта», за результатами якої було складено акт №0183/2665/41/00135390 від 12.07.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 9 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що мало вираз в тому, що фіскальний звітний чек № 0288 був роздрукований 29 червня 2010 року об 02 год. 52 хв., наступний фіскальний звітний чек № 0289 був роздрукований 30 червня 2010 року об 02 год. 55 хв., фіскальний звітний чек № 0292 був роздрукований 02 липня 2010 року об 02 год. 51 хв., наступний фіскальний звітний чек № 0293 був роздрукований 03 липня 2010 року об 02 год. 54 хв., тобто було встановлено порушення вимоги щоденного друку фіскальних звітних чеків.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002394120/0, яким згідно з п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 680, 00 грн. Згідно розрахунку штрафних санкцій по акту перевірки зазначена сума штрафних санкцій застосована до позивача за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків № 0289 та № 0293.

Пункт 9 ст. 3 Закону зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 2 Закону фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону Кабінет Міністрів України постановою від 18.02.2002 № 199 (далі Постанова) затвердив вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування.

Пунктом 2 Постанови визначено, що зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту;звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Згідно з приміткою 1 додатку до Постанови підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години.

З наведеного випливає, що друк Z-звіту у кінці зміни у межах 24 годин з початку реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту попередньої зміни слід розглядати як щоденний друк такого звіту.

З огляду на вказане вище визначення «зміни», початок якої визначено як час реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту, суди встановили, що позивач роздруковував Z-звіти в межах 24 годин з часу реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту за попередні зміни.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-18456/10/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-18456/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко