Ухвала суду № 36041523, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/40566/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром - 2008»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року

по справі №2а-2210/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром - 2008» (надалі - ТОВ «Агрофоспром - 2008»)

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - Західна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2012р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова №0000261800 від 09.02.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р. позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Агрофоспром - 2008» звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2012р., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, фахівцями ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофоспром - 2008» в частині правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Трейдстар» за період з 01.06.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 26.01.2012р. №91/18-015/35478256, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ «Агрофоспром- 2008» п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит на загальну суму 559227грн., в т.ч. в червні 2011р. на суму 50000грн., в липні 2011р. на суму 23457грн., в вересні 2011р. на суму 485770грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 559227грн., в т.ч. в червні 2011р. на суму 50000грн., в липні 2011р. на суму 23457грн., в вересні 2011р. на суму 485770грн.

На підставі зазначеного акта ДПІ у Ленінському районі м.Харкова було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000261800 від 09.02.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкції.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за перевіряємий період між ТОВ «Агрофоспром - 2008» та ТОВ «ТД «Трейдстар» було укладено два договори, а саме договір суборенди нежитлового (складського) приміщення за №0103/2 від 01.03.11р. та договір на надання послуг №0103/1 від 01.03.2011р.

На виконання умов договорів були виписані податкові накладні, складено акти здачі-приймання робіт (послуг), акти надання послуг, які знаходяться у матеріалах справи.

Сума податку на додану вартість по спірним податковим накладним включена до складу податкового кредиту у липні та вересні 2011р., відображена у реєстрах отриманих податкових накладних.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до статті 11 КАС суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

На підтвердження факту виконання вказаних вище договорів позивачем до матеріалів справи було надано лише договори, податкові накладні, а також акти прийняття наданих послуг.

Однак ці акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства. Отже, таке відображення отриманих та наданих послуг не є достатнім доказом, що вони дійсно надавались та були використані у господарській діяльності позивача.

Також судами попередніх інстанції не досліджувалось належним чином взаємозв'язок між укладанням вказаних вище договорів та використанням їх у господарській діяльності позивача.

Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За таких обставин, в матеріалах справи відсутній комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане донарахування податкових зобов'язань.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.03.2012р. №204/12.

Крім того, в обґрунтування висновків щодо нікчемності укладених правочинів податковий орган посилається на те, що відповідно до висновку спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майора міліції Бондаренко Я.В. встановлено, що на досліджених документах ТОВ «ТД «Трейдстар» підписи виконані не директором ТОВ «ТД «Трейдстар» ОСОБА_2, а іншою особою, та опитано останнього, що він ніякого відношення до діяльності ТОВ «ТД Трейдстар» ніякого відношення не має.

Також відповідачем зазначено, що ДПІ у Голосіївському районі м.Києва направлено до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова податкову інформацію, щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Трейдстар", а саме:

- акт від 22.09.2011р. №1092/3-23-40, про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Трейдстар», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за червень, липень 2011р.;

- акт від 11.11.2011р. №1369/3-23-40, про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Трейдстар», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за серпень 2011р.

Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофоспром - 2008» - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов