ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"26" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/14376/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року
по справі №2а-9454/11/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія» (надалі - ТОВ «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія»)
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (надалі - Ленінська МДПІ у м.Луганську)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У жовтні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до Ленінської МДПІ у м.Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011р. №0000302320/0.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2011р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012р., позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Ленінська МДПІ у м.Луганську звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, Постановою старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП в м. Луганську в кримінальній справі №01/11/8007 від 01.04.2011р. призначена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ „ВК „ДорБудТехнологія", на вирішення якої поставлено питання відповідності діючому законодавству України порядку обчислення та своєчасність сплати до бюджету податку на додану вартість посадовими особами ТОВ „ВК „ДорБудТехнологія" по взаєморозрахункам з ПП „Технології будівного сервісу" за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р.
Висновком спеціаліста експертного сектору УСБУ в Луганській області №27 від 26.05.2011р. встановлено, що підписи на бухгалтерських документах від імені директора ПП „Технології будівного сервісу" ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
В матеріалах справи наявний обвинувальний висновок, затверджений прокурором м. Луганська 22.04.2011р., з якого вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст.205 ч.1 КК України, тобто у незаконному створенні юридичної особи ПП „Технології будівельного сервісу" без мети зайняття підприємницькою діяльністю.
Наказом від 17.05.2011р. №926 начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП „Технології будівельного сервісу" за період з 01.01.09р. по 31.12.10р. на підставі п.п.20.1.4, п.п.78.1.11 п.78.1, ст.75, ст.78, ст.85 ПК України. Як вбачається з акту перевірки позивача від 30.05.2011р. №322/23-32419114, податковим органом встановлені порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".
На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000302320/0 від 28.09.2011 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій.
Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Так, відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону дата виникнення права платника податку на податковий кредит - це дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Наведені вище положення Закону України «Про податок на додану вартість» свідчать про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє роботи (послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.
Крім того, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.
Судами попередніх інстанції встановлено, що позивачем з ПП „Технології будівельного сервісу" були укладені ряд договорів, в тому числі, на виконання підрядних робіт, а також договори купівлі-продажу, договори про надання послуг. Виконання договору підтверджено первинними документами - видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, приймальними актами, товарно-транспортними накладними, платіжними документами, які є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Вирішуючи спір, суди виходили з того, що ці документи повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того, зазначили, що не є підставою для збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.
На думку колегії суддів Вищого адміністративних суду України, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
- відсутність первинних документів обліку.
Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.
Тобто поставка та зберігання товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не досліджувались первинні бухгалтерські документи, а саме: угоди оренди чи відповідального зберігання товару, квитанції про приймання вантажу, договори транспортно-експедиційного обслуговування, договори про організацію перевезень вантажів, договори на охорону вантажів, довіреності на отримання товарів, та інші документи, що підтверджують наявність операції по придбанню, перевезенню та зберіганню спірного товару, тобто вказують на реальне настання правових наслідків за відповідними договорами.
Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
У ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Також судами попередніх інстанції не досліджувалось належним чином взаємозв'язок між отриманням вказаних вище товарів та використанням їх у господарській діяльності позивача. Суди обмежились лише з посиланням на те, що основним видом діяльності ТОВ „ВК „ДорБудТехнології" в періоді, що перевірявся, зокрема, є виробництво сухих будівельних сумішей, будівництво будівель, будівництво доріг тощо.
Таким чином, в матеріалах справи відсутній комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане донарахування податкових зобов'язань.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.03.2012р. №204/12.
До того ж в обґрунтування висновків щодо нікчемності укладених правочині податковий орган посилається на обвинувальний висновок, затверджений прокурором м.Луганська 22.04.2011р., згідно якого ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст.205 ч.1 КК України, тобто у незаконному створенні юридичної особи ПП „Технології будівельного сервісу" без мети зайняття підприємницькою діяльністю.
Крім того, в матеріалах справи міститься постанова слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА Вакуленко Д.П., згідно якої порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ «Виробнича компанія «ДорБудТехнологія» ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України (а.с.51-53 т.3).
Отже, судам попередніх інстанції під час нового розгляду справи необхідно з'ясувати наслідки розгляду вказаних вище кримінальних справ, тобто, встановити чи є відповідні рішення судів, що набрали законної сили з приводу порушення кримінальних справ.
Таким чином, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.
Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак
Судді: ____ О.В. Вербицька
____ О.В. Муравйов
Судове рішення № 36041524, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 26.11.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № к/9991/14376/12-с. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: