Ухвала суду № 36041465, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/14175/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашко О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011

у справі № 2а-4078/10/0670

за позовом Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів"

Державного комітету України з Державного матеріального резерву

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

треті особи Приватне підприємство "Високі технології",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавконтракт",

Товариство з обмеженою відповідальністю промислова компанія

"Технологічна комплектація та будівництво"

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 від 06.10.2009 позов задоволено частково.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем виїзну планову перевірку ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з державного матеріального резерву з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2010, за наслідками якої складено акт № 7250/23-4/00952166 від 11.08.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 ВР від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 15 216 грн. та п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 ВР від 03.04. 1997 року, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму140 830,2 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення рішення № 0000662302/0 від 17.08.2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 22 824 грн., в тому числі основний платіж 15216 грн., фінансова санкція - 7608 грн. та № 0000672302/0 від 17.08.2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 211 245,3 грн., в тому числі основний платіж 140 830,2 грн. та фінансова санкція 70415,1 грн.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів»та ТОВ ПК «Технологічна комплектація і будівництво» було укладено:

01.07.2007 року договір № 29 на виконання робіт по поточному ремонту перехідної галереї елеватор млин, згідно якого підрядник - ТОВ ПК «Технологічна комплектація і будівництво»зобов`язався виконати ремонтні роботи вартістю 19 822,80 грн.;

02.10.2007 року договір № 39 на виконання робіт по поточному ремонту мехмайстерні та електроцеху, згідно якого підрядник - ТОВ ПК «Технологічна комплектація і будівництво»зобов`язався виконати ремонтні роботи вартістю 19 908,00 грн.;

15.04.2008 року договір № 29 на виконання робіт по ремонту навісу за адресою вул. Леніна, 69 у м. Полтаві, згідно якого підрядник - ТОВ ПК «Технологічна комплектація і будівництво»зобов`язався виконати ремонтні роботи вартістю 28 688,40 грн.;

05.05.2008 року договір № 29 на виконання робіт по капітальному ремонту транспортних галерей елеватора (робоча башта силосний корпус) за адресою вул. Леніна, 69 у м. Полтаві, згідно якого підрядник - ТОВ ПК «Технологічна комплектація і будівництво» зобов`язався виконати ремонтні роботи вартістю 59 842,80 грн.

В матеріалах справи присутні акти приймання виконаних підрядних робіт, копії платіжних доручень, копії податкових накладних, рахунків фактури, кошториси та довідки про вартість виконаних робіт. Також реальність операцій підтверджується Актом Контрольно ревізійного управління в Полтавській області № 06 21/377 від 28.11.2008 року, складеним за результатами ревізії фінансово господарської діяльності Державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» за 2006, 2007 роки, завершений звітний період 2008 року та довідкою Контрольно ревізійного управління в Полтавській області від 12.10.2008 року зустрічної звірки в ТОВ ПК «Технологічна комплектація і будівництво», якими підтверджено фактичне виконання робіт.

Крім того, колегія суддів зазначає, що реєстрацію платника ПДВ ТОВ ПК «Технологічна комплектація і будівництво» було анульовано Актом ДПІ у м. Полтаві № 123 від 17.07.2009; таким чином, під час здійснення господарських операцій з позивачем у 2007-2008 роках ТОВ ПК «Технологічна комплектація і будівництво» було зареєстровано, як платник ПДВ і мало право видавати податкові накладні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів, укладених з ТОВ ПК «Технологічна комплектація і будівництво», а тому висновки податкового органу про відсутність реальності здійсненої господарської операції та нікчемності укладених правочинів, не відповідає фактичним обставинам справи.

Стосовного того, що позивачем, на думку податкового органу завищено податковий кредит внаслідок господарських операцій з приватним підприємством ПП «Високі технології» на загальну суму ПДВ 95 637,75 грн., колегія суддів зазначає наступне. Правова позиція податкового органу, полягає у тому, що згідно Єдиного реєстра юридичних осіб ПП «Високі технології» в перевіряємому періоді мало стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а тому, податкові накладні виписані позивачу цим контрагентом не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Як випливає з п.п. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, як вірно зазначили суди, такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Так, доводи податкового органу про те що контрагентам виписана податкова накладна, із зазначенням юридичної адреси, за якою він фактично не знаходиться стосуються правопорушень, допущених цим контрагентом, тобто третьою особою, а відтак не може розглядатись як доказ недобросовісності позивача як платника податків.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивними підприємствами з метою перенесення податкового навантаження на осіб, які не виконують свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 у справі № 2а-4078/10/0670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 у справі № 2а-4078/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко