Ухвала суду № 36041467, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/800/43329/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

у справі № 820/2315/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Харківміськгаз» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Харківміськгаз») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013 №0000054700 та від 12.03.2013 №0000064700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки від 22.02.2013 №109/47.0-13/03359552, підставою для висновку щодо заниження суми податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року на суму 1359359,00 грн. та заниження суми податку на прибуток за 2010 рік на суму 1697361,00 грн. стали акти контрагентів позивача, господарські операції з якими мали безпосередній вплив на вказані порушення, а саме: акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Укргазбуд» та акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі таких висновків відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.03.2013: №0000054700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1359359,00 грн., за штрафними санкціями - 339839,75 грн.; №0000064700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 1697361,00 грн., за штрафними санкціями - 424340,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» (покупець) та ТОВ «Компанія Укргазбуд» (постачальник) укладено договір від 01.09.2010 №01/09-10/1-82/8, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ. До вищезазначеного договору позивачем надані додаткові угоди.

На виконання умов договору від 01.09.2010 №01/09-10/1-82/8 та додаткових угод покупець прийняв товар, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2010, від 31.10.2010, від 31.12.2010 та сплатив його вартість, що підтверджується виписками по рахунку з банку. Постачальник виписав покупцю податкові накладні, що також підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, які були внесені до реєстру отриманих податкових накладних, договором про надання послуг з транспортування природного газу та додатковими угодами до нього, договором купівлі-продажу газу та додатковими угодами до нього, актами приймання-передачі природного газу та виконаних робіт з транспортування газу, реєстрами фактичного споживання природного газу за вересень, жовтень та грудень 2010 року.

Згідно з п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Так, матеріали справи повністю спростовують висновок суду апеляційної інстанції про безтоварність господарських операцій між позивачем ТОВ «Укргазбуд», при цьому безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції, що ТОВ «Компанія Укргазбуд» згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.11.2012 №1947/2240/36858065 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Укргазбуд» (ЄДРПОУ 36858065) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за період: з 01.09.2010 по 31.05.2012, не знаходиться за юридичною адресою, перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення господарської діяльності підприємства, висновок спеціаліста ГУМВС України в Київській області від 16.11.2012 №633 про те, що підписи, які виконано в наданих на дослідження документах, навпроти прізвища директора ТОВ «Компанія Укгазбуд», виконані не ним, що первинні документи виписані на адресу ПАТ «Харківміськгаз» не можуть вважатися первинними, складені без мети ведення бухгалтерського та податкового обліку, та не мають юридичної сили.

Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ «Компанія Укргазбуд». Крім того, висновок спеціаліста, на який у оскаржуваному рішенні посилається суд апеляційної інстанції, фактично носить характер припущення, так як в ньому висловлюється лише ймовірність того, що підписи могли бути зроблені іншою особою, а не факт. Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, до висновку спеціаліста не пред'являються вимоги, які забезпечують незалежність судового експерта та правильність його висновку, зокрема, спеціаліст не попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а відтак висновок спеціаліста не має статусу висновку експерта.

Стосовно порушення позивачем податкового законодавства при фінансово-господарських операціях з ФОП ОСОБА_2, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Харківміськгаз» придбав у ФОП ОСОБА_2 куртки утеплені у кількості 30 шт., брюки утеплені робочі у кількості 30 штук, костюм спілковий - 1 шт. Покупець прийняв товар, сплатив за нього, що підтверджується актами про приймання матеріалів, видатковими накладними, платіжними дорученнями та рахунками-фактурами, а постачальник поставив зазначений товар та виписав податкові накладні, наявність яких підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, який ведеться ПАТ «Харківміськгаз». Подальше використання купленого товару підтверджується картками складського обліку матеріалів.

Суд апеляційної інстанції своє рішення щодо не підтвердження факту придбання позивачем у ФОП ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей, мотивував відсутністю документів на транспортне перевезення зазначених товарів відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Такий факт, як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення товариства права на податковий кредит та на формування валових витрат. Оскільки, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія, позивач до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров