Ухвала суду № 36041450, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/800/48449/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013

у справі № 810/1146/13-а

за позовом Дочірнього підприємства „Автомоторс"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі

Головного управління Міндоходів у Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірне підприємство „Автомоторс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень №0000452301 від 31.01.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ „Столична Торговельна Агенція" за вересень 2012 року та складено акт №20/22-02/31828113 від 21.01.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000452301 від 31.01.2013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 224333 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 56083 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.6 ст. 201 ПК України та п.4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2012р. №969, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 224330 грн.

Оскільки неможливо провести зустрічну перевірку ТОВ „Столична Торговельна Агенція" від 13.12.2012 №5413/22-9/37568634 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, яким встановлено, що у ТОВ „Столична Торговельна Агенція" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товару (робіт, послуг).

У ТОВ „Столична Торговельна Агенція" відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається, що фінансово-господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля, а тому фінансово-господарські правовідносини між ТОВ „Столична Торговельна Агенція" та контрагентами є фіктивними.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов договору ТОВ „Столична Торговельна Агенція" виписана податкова накладна яка була досліджена судами попередніх інстанцій.

Позивачем було здійснено оплату ТОВ „Столична Торговельна Агенція", що підтверджується платіжним дорученням.

Судами попередніх інстанцій не встановлено та з матеріалів справи не вбачається, що послуги надані позивачу не мали реального характеру.

Окремий недолік податкової накладної сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

На момент укладення договору та складання податкових накладних ТОВ „Столична Торговельна Агенція" було зареєстроване платником податку, свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульоване чи не дійсне.

Крім того, реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами які було досліджено судами.

Позивачем здійснено реальні господарські операції, що також підтверджується актами прийняття робіт.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, у осіб діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі № 810/1146/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київської області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 у справі № 810/1146/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко