Ухвала суду № 36041448, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/15400/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010

у справі № 2а-1032/10/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 позовні вимоги задоволені.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, відповідачем проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009 та складено акт від 04.11.2009 № 2359/23-4/00131819.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000612302/0 від 16.11.2009 року, яким Відкритому акціонерному товариству "Полтаваобленерго" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2461,5 грн., в тому числі за основним платежем - 1641 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 820,5 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Матеріалами справи встановлено, що матеріалами справи, В.Кохнівською філією ВАТ "Полтаваобленерго" було включено до реєстру отриманих податкових накладних за вересень та жовтень 2008 року наступні податкові накладні:

- № 981 від 19.09.2008 року, видана НВТ "Промелектроніка", на загальну суму 2540 грн., в тому числі ПДВ 508 грн. (холодильник);

- № 197748с058 від 16.10.2008 року, видана ТОВ "Ельдорадо-Центр", на загальну суму 332, 50 грн., в тому числі ПДВ 66,50 грн. (СВЧ мікрохвильова піч),

- № 426 від 16.10.2008 року, видана ПП ОСОБА_4, на загальну суму 2601,50 грн., в тому числі ПДВ 520,21 грн. (набір каструль, салатниця, сковорода, ложка, тарілка, дошка, ніж кухонний, та ін..);

- № 513 від 17.10.2008 року, видана ОСОБА_5, на загальну суму 2733,33 грн., в тому числі ПДВ 546,67 грн. (стінка кухонна).

Загальна сума ПДВ згідно вказаних податкових накладних склала 1641,38 грн., і була включена до зведеного реєстру отриманих податкових накладних ВАТ "Полтаваобленерго", яким зазначену суму було віднесено до податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з ПДВ за вересень та жовтень 2008 року.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону, на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 та 9 зазначеного Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що придбання таких товарів, як посуд, стінка кухонна, СВЧ мікрохвильова піч, холодильник, було здійснено позивачем з метою виконання заходів по охороні праці, а також виконання обов'язку роботодавця щодо створення належних умов праці осіб із цілодобовим режимом роботи, що безпосередньо пов'язано із забезпеченням виробничого процесу, а тому і господарської діяльності ВАТ "Полтаваобленерго".

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що витрати на придбання вказаних товарів, здійснені з метою вжиття заходів по охороні праці, згідно пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" належать до валових витрат, тобто, витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, а відтак, суми ПДВ із придбаних товарів також підлягали включенню до податкового кредиту у вересні та жовтні 2008 року, оскільки їх придбання було підтверджено податковими накладними.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 у справі № 2-а-1032/10/1670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 у справі № 2-а-1032/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко