Ухвала суду № 36041451, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року м. Київ К/9991/20826/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі № 2а/0870/4537/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «Аквілон»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК «Аквілон» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВБК «Аквілон») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2011 №0002712301.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань з'ясування обставин, які не були досліджені під час проведення позапланової документальної перевірки та зазначені у зауваженнях ТОВ «ВБК «Аквілон» за січень 2011 рік, за результатами якої складено акт №127/23/253/35596331 від 10.05.201.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 219441,00 грн.

Висновки про заниження підприємством податкових зобов'язань відповідач дійшов з огляду на завищення податкового кредиту, який сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Юженергомонтаж». З огляду на фінансову-господарську діяльність ТОВ «Юженергомонтаж» (акт перевірки ТОВ «Юженергомонтаж» від 22.03.2011) встановлено, що підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, підприємство мало взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які використовувались для штучного формування незаконного податкового кредиту. Фактично у періоді, що підлягав перевірці, виявлено факти оформлення ТОВ «Юженергомонтаж» операцій з придбання будівельно-монтажних робіт та будівельного обладнання, що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

З огляду на акт перевірки ТОВ «Юженергомонтаж», відповідачем зроблено висновок, що вказаним підприємством здійснюється діяльність поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Юженергомонтаж» та ТОВ «ПБК «Аквілон» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними правочинами.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення 13.05.2011 №0002712301 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 219441,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 54860,25 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Юженергомонтаж» 22.11.2010 за №10-2211/1 укладений договір поставки. 22.11.2010 позивач та ТОВ «Юженергомонтаж» укладають договір субпідряду за №10-2411/1 з ТОВ «ПБК «Аквілон».

Про реальність господарських операцій свідчать первинні документи: видаткова накладна; податкові накладні; довідка про вартість виконаних робіт за січень 2011 рік; акт здачі - приймання виконаних робіт від 31.01.2011, копії яких містяться в матеріалах справи. Факт оплати поставленого товару (послуг) здійснено позивачем у безготівковій формі, що не заперечувалось відповідачем та підтверджується банківськими виписками, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Доводи відповідача про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Юженергомонтаж», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи не укладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Юженергомонтаж», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладених правочинів з господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров