Ухвала суду № 36041431, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/28468/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, третя особа- Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, про скасування наказу та визнання дій неправомірними,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, третя особа Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області про скасування наказу та визнання дій неправомірними.

Позов мотивовано тим, що Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ «Про підсумки роботи органів державної податкової служби України за 1 квартал 2009 року та завдання із забезпечення надходжень до бюджетів усіх рівнів у першому півріччі 2009 року», підпунктом 3.1 якого оголошено догану начальнику Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі ОСОБА_2, чим порушено положення ч. 2 ст. 148, ст. 149 Кодексу законів про працю України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є начальником Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі з березня 2006 року.

Відповідно до плану-графіку перевірок на третій квартал 2008 року у період з 12.08.2008 року по 23.09.2008 року включно проводилась планова виїзна перевірка кредитної спілки «Фаворіт-КР». За результатами перевірки було складено Акт № 816/220-32975555 від 30.09.2008 року. На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004062303 від 09.10.2008 року та № 0002981701 від 10.10.2008 року про донарахування сум податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій до кредитної спілки «Фаворіт-КР».

Згідно наказу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 192-в від 15.09.2008 року ОСОБА_2 була надана відпустка загальною тривалість 25 календарних днів з 16.09.2008 року по 10.10.2008 року включно. На період відпустки виконання обов'язків начальника інспекції було покладено на першого заступника - Шамрай Т.О.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при накладенні дисциплінарного стягнення на позивача відповідач діяв неправомірно.

З таким висновками судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

За змістом статті 14 Закону України "Про державну службу" за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення, передбачені чинним законодавством про працю України.

Згідно статті 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно зі статтею 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 Кодексу законів про працю України передбачено, зокрема, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Виходячи з наведених вимог закону та встановлених судами попередніх інстанцій обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновками судів про необґрунтованість дій відповідача при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани за неналежне виконання службових обов'язків.

Відповідачем не доведено правомірність накладення дисциплінарного стягнення на позивача, не надано доказів на підтвердження порушення позивачем виконання службових обов'язків, організацію роботи і контролю, недотримання вимог нормативно-правових актів, що призвело до неякісного проведення перевірки кредитної спілки. Крім того, відповідачем порушено строки накладення дисциплінарного стягнення, передбачені ст. 148 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.

З огляду на викладене та керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, третя особа - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, про скасування наказу та визнання дій неправомірними - без змін.