Ухвала суду № 36041426, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року м. Київ К/9991/14848/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

у справі № 2-а-14679/10/2670

за позовом Приватного підприємства «Парагон Логістіка»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Парагон Логістіка» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2010 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2010 скасовано, закрито провадження у справі у частині позовних вимог про скасування рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 1577/10/28-011 від 22.06.2010 року «Про не визнання декларації з податку на додану вартість ПП «Парагон - Логістика» за травень 2010 року», в іншій частині ухвалено нову постанову, якою задоволено позовні вимоги частково.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 13.05.2010 року позивачем було подано відповідачу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року електронною звітністю, 14.06.2010 року позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року. 29.06.2010 року позивачем було отримано від відповідача лист №15777/10/28-011 від 22.06.2010 року, в якому зазначено, що декларація з ПДВ за травень 2010 року не визнана як податковий звіт.У подальшому на адресу позивача надійшов лист-повідомлення № 15299/10/15-411 від 12.08.2010 року, в якому зазначено, що декларація (за квітень 2010 року) з ПДВ, граничний термін подання якої 20.05.2010 року, не подана позивачем. Працівниками відповідача 11.08.2010 було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання ПП «Парагон-Логістика»податкової звітності, про що складено акт №5892-15/35453760. Згідно вказаної перевірки позивачем було не подано декларації з ПДВ за квітень-травень 2010 року.

За наслідками висновків вказаного акту 08.09.2010 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0023961520/0 від 08.09.2010 року, яким нараховано позивачу 340 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток №1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак, у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірній декларації судами виявлено не було.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте відповідачем доказів наявності обставин, які б дозволяли невизнавати подану Приватним підприємством «Парагон Логістіка» декларацію як податкову звітність, у встановленому порядку не надано.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 у справі № 2-а-14679/10/2670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 у справі № 2-а-14679/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко