Ухвала суду № 36041414, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/14892/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Шипуліної Т.М.

Степашко О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2а-5805/10/1870

за позовом Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-білоруське підприємство "Укртехносинтез" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 14.06.2010 відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку СУБП «Укртехносинтез» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану, за результатами перевірки був складений Акт № 4706/23-6/21127532 від 14.06.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем було виявлено порушення п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від № 0001052306/0/45892 від 18.06.2010, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі - 390719,14грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» - (Замовник), який здійснює фінансування в розмірі 5% та оформлює дозвільну документацію на будівництво, ЗАТ «Укрросметал» - (Підрядник), що виконує функції генерального підрядника, «Укртехносинтез» у формі ТОВ - (Інвестор) - здійснює фінансування будівельно-монтажних робіт в розмірі 95% від вартості будівництва, був укладений договір №11-35/2007 від 31.05.2007 року. Предметом Договору була участь Сторін в інвестиційному проекті щодо будівництва торгівельно - офісного центру з вбудованими підземними гаражами на перехресті вулиць Зінківська та Павленківська м. Полтава.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду зазначає, виходячи з вищевикладеного, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

З матеріалів справи вбачається, що реальність господарських операцій за договором № 11-35/2007 від 31.05.2007 підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод», податковими накладними, рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 445 від 24.12.2008 «Про затвердження акту державної комісії по прийманню в експлуатацію торгово-офісного центру за будівельною адресою - вул.. зЗнківська 6а, м. Полтава, збудований відповідно до вимог діючих технічних норм і правил, прийнятий в експлуатацію, і зареєстровано за позивачем право власності на 95 % цієї будівлі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджує висновки судів попередніх інстанцій, що посилання ДПІ в м. Суми про те, що взаємовідносини позивача та ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» по договору № 11-35/2007 не носили реального характеру є безпідставними.

Судом також встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Каскад» (було укладено договір купівлі продажу №4/01/08/МП 01 від 04.01.2008р. предметом якого є поставка металопродукції), що підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами - ТОВ «Каскад» було надано позивачу податкові накладні.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту Закон України „Про ПДВ") податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Суди попередніх інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах з названими контрагентами та дійшли обґрунтованого висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій.

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Відповідачем не доведено наявності будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Також, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Доводи скаржників про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування, як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, обґрунтовано не було взято до уваги судовими інстанціями, позаяк в даному разі виконання контрагентами позивача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань до бюджету не має правового значення для вирішення цього спору.

Закон України „Про податок на додану вартість" не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 у справі № 2а-5805/10/1870 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми відхилити.

Постанову Державної податкової інспекції в місті Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 у справі № 2а-5805/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Т.М. Шипуліна О.І. Степашко