Ухвала суду № 36041413, 14.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/16678/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Шипуліної Т.М.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Агротехпроект" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі № 2а-6354/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Агротехпроект"

до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Агротехпроект" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2007 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 18.02.2010 № 24/23-1/34341129.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 ст. 4, п.п. 5.3.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 86 979,70 грн., в т.ч. за 2008 рік на суму 75 525,76 грн., 2009 рік на суму 11 453,94 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 № 0000732300/0 щодо сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 86 979,70 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 40 797,02 грн.

За наслідками оскарження позивачем в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення від 01.03.2010 № 0000732300/0, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.03.2010 № 0000732300/1, від 16.06.2010 №0000732300/2 та від 16.06.2010 № 0002782300/2.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач всупереч вимогам п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відніс до складу валових доходів суми поворотної фінансової допомоги за: 4-й квартал 2008 року суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 160 216,73 грн.; 3-й та 4-й квартали та 2-й та 3-й квартали 2009 року - суми відсотків, умовно нарахованих по наданій поворотній фінансовій допомозі, яку отримано від ТОВ "Інтер-Бізнес" згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги № 05-09/08 ФД від 05.09.2008, не поверненої на кінець звітного періоду в розмірі 500000 грн. Сума умовно нарахованих відсотків становить 52643,84 грн.; 2-й квартал 2009 року - суми відсотків, умовно нарахованих по наданій поворотній фінансовій допомозі, яку отримано від ТОВ "Укрбурвибух" згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги № 0704/09 від 07.04.2009, не поверненої на кінець звітного періоду в розмірі 25 000,00 грн. Сума умовно нарахованих відсотків становить 10 907,91 грн.

Відповідно до вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно податкового роз'яснення "Щодо застосування п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР" відображення в податковому обліку коштів, наданих в позику, здійснюється відповідно до абз. 2 і 3 п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону.

Не включається до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти, залучені платником податку, зокрема у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, та залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, та основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, утому числі шляхом погашення облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів.

Оскільки п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону не передбачено виключення зі складу валових доходів підприємства - позичальника коштів, залучених у позику, та такі кошти включаються до валового доходу згідно з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону, а саме п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, як доходи від позареалізаційних операцій. Під позареалізаційними операціями слід розуміти діяльність підприємства, що безпосередньо не пов'язана з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, включаючи основні фонди, нематеріальні активи, продукцію допоміжного і обслуговуючого виробництва.

З моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" операції з отримання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) оподатковується у порядку, встановленому п. 1.22 ст. 1 та п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону.

Порядок передбачає, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, які передбачають передання платнику податку у користування на визначений строк суми коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Сума (частка суми) поворотної фінансової допомоги, яка не повернута платником податку на кінець звітного періоду особі, що надала таку допомогу, оподатковується наступним чином - платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що є платником податку на прибуток підприємств та сплачує податок за ставками, визначеними 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону, і не має пільг із сплати цього податку, включає до валових доходів звітного періоду суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому сума умовно нарахованих процентів, що були включені в попередньому податковому періоді до складу валового доходу не зменшується (не коригується), при розрахунку податку на прибуток наростаючим підсумком з початку року, у наступному звітному періоді.

Платник податку, який отримав таку допомогу від особи, що не є платником податку на прибуток підприємств (у тому числі нерезидента), або особи, яка згідно із законодавством має пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону, включає до валових доходів звітного періоду суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду. У разу коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає зазначену вище суму поворотної фінансової допомоги (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує валові витрати на суму такого повернення за наслідками податкового періоду, в кому відбулося таке повернення.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем занижено розмір скоригованого валового доходу на суму 1450 грн., в т.ч. 2008 рік в сумі 249 грн., 9 місяців 2009 року на суму 1 201 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 362,50 грн., в т.ч. за 2008 рік на суму 62,25 грн. та за 2009 рік на суму 300,25 грн.

Порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підтверджується первинними документами, а саме видатковими накладними, податковими накладними по реалізації товарів, реєстрів виданих податкових накладних, податкових декларацій по податку на прибуток та податкових декларацій з податку на додану вартість. Розбіжність між обсягом реалізації згідно з деклараціями по ПДВ та деклараціями по податку на прибуток підприємства за період з 01.12.2007 по 30.09.2009 становить 1450 грн.

Відповідно до вимог п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання сировини, матеріалів, послуг на загальну суму 91095 грн., які не підтверджені первинними документами. Згідно журналу-ордера і відомості по рахунку валові витрати за І півріччя 2008 року позивачем віднесено до валових витрат суму 310055 грн., а в декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2008 року по ряд. 04.1 зазначена сума валових витрат 401150 грн.. Різниця валових витрат складає 91095 грн., яка не підтверджена первинними документами.

Сума валових витрат в розмірі 29005,32 грн., в т.ч. сума 8793 грн. від 13.02.2008 та сума 20 212,32 грн. від 25.02.2008 не підтверджена первинними документами. Згідно податкових накладних від 13.02.2008 № 4 та від 25.02.2008 № 3 в бухгалтерському обліку операція відображена кореспонденцією рахунків Д-т 201 К-т 631 на суму 20 212,32 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, щодо того, що позивачем було занижено податок на прибуток за 2008 рік на суму 30025,08 грн.

Відповідно до вимог п.п.5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем в І півріччі 2008 року суму ПДВ віднесено до складу валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 650 грн., при придбанні борошна від ДП Кагарлицької ВК-115.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивач допустив порушення вимог законодавства, то податковим органом були правомірно і обґрунтовано застосовані штрафні санкції.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Агротехпроект" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-6354/10/1070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Агротехпроект" відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-6354/10/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді Т.М. Шипуліна О.І. Степашко