Ухвала суду № 36040765, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1709/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Добрянського М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2006 року № 0000031640/3, з урахуванням уточнених позовних вимог, в частині податку на прибуток на суму 273 229,54 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами планової комплексної документальної перевірки дотримання Публічним акціонерним товариством "Київенерго" вимог податкового та валютного законодавства у період 01 січня 2003 року по 30 червня 2005 року, Спеціалізованою державною податковою інспекцєюї у м. Києві по роботі з великими платниками податків складено Зведений акт № 61/16-40/00131305 від 31 січня 2006 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 138 644,77 грн.

За результатами встановлених перевіркою порушень та Рішення Державної податкової адміністрації України «Про результати розгляду скарги», 11 вересня 2006 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000031640/3 на суму 6351900,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6352550,00 грн.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000031640/3 частині податку на прибуток на суму 273 229,54 грн., позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

В силу п. 5.1 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією.

Разом з тим, суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість (п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 вищевказаного Закону).

Так, з аналізу п. 5.1 ст. 5, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в контексті п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 даного Закону, вбачається, що покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, до якої не включаються суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

В силу п.п. 1.3, 1.5, 1.7 та 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, єдиною підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є зафіксовані в акті перевірки порушення вимог відповідних положень законодавства.

Відповідно до п.п. 2.3.2 вказаного Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно п. 1.7 зазначеного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Додатково колегія суддів звертає увагу на положення п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та визначення йому податкових зобов'язань з податку на прибуток і штрафних (фінансових) санкцій стало встановлення відповідачем заниження валових доходів на суму 775300,00 грн.

Перевіркою також встановлено, що «Філія Житлотеплоенерго «Київенерго» за період з 01 січня 2003 року по 01 липня 2005 року збільшувало валові доходи на суму сумнівної заборгованості без врахування податку на додану вартість у розмірі 3876500,00 грн., що призвело до заниження скоригованого валового доходу за період з 01 січня 2003 року по 01 липня 2005 року на суму 775300,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що підприємства-продавці, про яких йдеться в Акті перевірки, за спірними господарськими операціями не є платниками податку на додану вартість.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в Акті перевірки відсутні посилання на належні первині документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, на підставі яких податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиконання податковим органом як суб'єкта владних повноважень свого обов'язку щодо доказування фактів правопорушення в розрізі кожної господарської операції позивача не може бути підставою для відмови у захисті порушених прав позивача.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняте за наслідками акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2006 року № 0000031640/3 в частині податку на прибуток на суму 273 229,54 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 13 листопада 2013 р.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.