Ухвала суду № 36040050, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4740/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юркорт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юркорт» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2012 року №0004242250, №0004232250, №0004222250,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2012 року №0004242250, №0004232250, №0004222250.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, у період з 31.10.2012 року по 02.11.2012 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альфакем України» та ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс» за весь період взаємовідносин; за наслідками перевірки складено акт від 09.11.2012 року №345/22-50/30488139.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України;

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 638118,00 грн. та в зв'язку з чим зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 півріччя 2012 року на суму 421727,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Альфакем України» та ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс», оскільки товариством не надано відповідні посвідчення, сертифікати (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічним умовам, а також санітарним, ветеринарним, гігієнічним та іншим нормам; також товариством не надано товарно - транспортні накладні.

21 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0004222250, яким за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 662063,00 грн., у тому числі за основним платежем 638118,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 23945,00 грн.;

- № 0004232250, яким за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 658176,00 грн., у тому числі за основним платежем 438784,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 219392,00 грн.;

- № 0004242250, яким за виявлені порушення позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на розмірі 421727,00 грн. за І півріччя 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Альфакем України» та ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс».

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Віп Трейд», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (продавець), укладено договір поставки №01/03-2011, відповідно до якого останній передає згідно замовлення покупця у його власність шиноремонтні матеріали, автомобільні шини, хімію для автомийок, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Згідно умов договору, найменування товару, комплектність, кількість, ціна вказується у протоколах погодження ціни, якими сторони визнають специфікації (пункт 1.2 договору). Розділом 3 договору встановлено, що передача товару здійснюється після отримання від покупця передоплати вартості замовленого товару: протягом 5 робочих днів при наявності товару на складі, протягом 45 робочих днів при необхідності замовлення товару, протягом 60 робочих днів при необхідності вироблення товару заводом-виробником. Місцем поставки товару є склад покупця у м. Києві. Товар поставляється у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (редакція 2010 року) з урахуванням особливостей наведених у договорі. Право власності на товар переходить з моменту передачі товару покупцю та підписання видаткових накладних. Перехід ризиків на товар відбувається одночасно з переходом товару до покупця. Передача товару за кількістю здійснюється одночасно з підписанням сторонами накладної на відвантаження товару. Одночасно з передачею товару, продавець надає покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, гарантійний талон.

Згідно видаткових накладних ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» поставлено позивачу товар на загальну суму 2455567,92 грн. На виконання умов договору ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» виписало на користь позивача податкові накладні.

01 листопада 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Альфакем Україна» (продавець) укладено аналогічного змісту договір поставки №01/11-2011.

Між сторонами підписана специфікація №1 до договору від 01 листопада 2011 року №01/11-2011.

Згідно видаткових накладних від 01 листопада 2011 року ТОВ «Альфакем Україна» поставило позивачу товар на загальну суму 2411314,80 грн. На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфакем Україна» виписало на користь позивача податкові накладні.

Також, 01 березня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (виконавець), укладено договір надання послуг №02/03-2011, відповідно до якого замовник доручає виконавцю, а виконавець погоджується прийняти на себе виконання робіт по відновленню протектора шин.

На виконання умов договору ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» виписало на користь позивача податкові накладні, та між сторонами підписані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг).

01 вересня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» (продавець) укладено договір поставки №01/09-2011, відповідно до якого продавець передає згідно замовлення покупця та у його власність пересувні металеві кіоски, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Згідно умов договору, найменування товару, комплектність, кількість, ціна вказується у протоколах погодження ціни, якими сторони визнають специфікації (пункт 1.2 договору). Розділом 3 договору встановлено, що передача товару здійснюється після отримання від покупця передоплати вартості замовленого товару: протягом 5 робочих днів при наявності товару на складі, протягом 45 робочих днів при необхідності замовлення товару, протягом 60 робочих днів при необхідності вироблення товару заводом-виробником. Місцем поставки товару є склад покупця у м. Києві. Товар поставляється у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» (редакція 2010 року) з урахуванням особливостей наведених у договорі. Право власності на товар переходить з моменту передачі товару покупцю та підписання видаткових накладних. Перехід ризиків на товар відбувається одночасно з переходом товару до покупця. Передача товару за кількістю здійснюється одночасно з підписанням сторонами накладної на відвантаження товару. Одночасно з передачею товару, продавець надає покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, гарантійний талон.

Згідно видаткової накладної від 01 вересня 2011 року №683, ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» поставлено позивачу пересувні металеві кіоски в кількості 2 штуки на загальну суму 100000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» виписало на користь позивача податкову накладну від 1 вересня 2011 року №147 на загальну суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16666,66 грн.

Згідно наданої позивачем довідки АТ «Сведбанк» від 01 квітня 2013 року №2229, за період з 01 травня 2011 року по 31 грудня 2011 року обороти по рахунку товариства з контрагентом - ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» становить 2871047,92 грн.

01 листопада 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Альфакем Україна» (виконавець), укладено договір надання послуг №02/11-2011, відповідно до якого замовник доручає виконавцю, а виконавець погоджується прийняти на себе виконання робіт по відновленню протектора шин.

На виконання умов договору ТОВ «Альфакем Україна» виписало на користь позивача податкові накладні та між сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно наданої позивачем довідки АТ «Сведбанк» від 01 квітня 2013 року №2227, в грудні 2011 року обороти по рахунку товариства з контрагентом ТОВ «Альфакем Україна» становить 27400,00 грн., в період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року - 1602073,00 грн.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач придбав у ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» пересувні металеві кіоски, а також у зазначеного контрагента та ТОВ «Альфакем Україна» автошини, шиноремонтні матеріали, хімію для автомийок та отримав послуги щодо відновлення протектору гумових шин.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження використання у власній господарській діяльності товару, отриманого за договором від 01.09.2011 року №01/09-2011, позивачем надано договір оренди від 01 вересня 2011 року №2143/О/ЗП, що укладений з ТОВ «Епіцентр К» (орендар), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування металевий кіоск (пересувний - загальний розмір 20 кв.м.), який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 1-В, та аналогічного змісту договір оренди від 23 серпня 2011 року №2195/О/КР, відповідно до якого ТОВ «Епіцентр К» передає в строкове платне користування металевий кіоск (пересувний - загальний розмір 20 кв.м.), який знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 33.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем під час розгляду справи не надано протоколів погодження ціни, підписаних між сторонами специфікацій та гарантійних талонів на товар, в яких би містилася інформація щодо характеристики товару, виробника товару (пересувні металеві кіоски), як це передбачено пунктами 1.2,3,7 договору від 01 вересня 2011 року №01/09-2011, що свідчить про не підтвердження обставин щодо передачі позивачем в користування ТОВ «Епіцентр К» товару отриманого від ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс», що в свою чергу ставить під сумнів факт отримання пересувних металевих кіосків від останнього.

Також, на підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманого товару (автошини, шиноремонтні матеріали, хімію для автомийок) та послуг (відновлення протектору гумових шин) від ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна», згідно укладених договорів від 01 березня 2011 року №01/03-2011, від 01 березня 2011 року №02/03-2011, від 01 листопада 2011 року №01/11-2011 та від 01 листопада 2011 року №02/11-2011 позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно яких позивачем надано послуги по мийці автомобілів. Доказів надання послуг з заміни шин, шиномонтажних робіт тощо суду не пред'явлено.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, придбаний позивачем у ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна» товар (шиноремонтні матеріали, хімія для автомийок) у значній кількості. Доказів на підтвердження реалізації придбаного товару або знаходження придбаного товару на складах позивача суду не пред'явлено.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені акти виконаних робіт підтверджують той факт, що позивачем при наданні шиноремонтних послуг використовувався товар, зокрема, той який зазначений у видаткових накладних ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна», проте кількість використаного товару значно менша придбаного.

Зазначене підтверджується тим, що позивачем придбано у ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна» товар (відновлювач безкамерного шару 650 гр.) в загальній кількості близько 500050 штук, при цьому, з огляду на зазначені вище акти виконаних робіт вбачається, що використано у власній господарській діяльності товару (відновлювач безкамерного шару 650 гр.) в кількості близько 3450 штук. При цьому, доказів на підтвердження реалізації придбаних у зазначених контрагентів автошин позивачем суду не пред'явлено.

Позивачем також не пред'явлено доказів щодо подальшої реалізації послуг з відновлення протектора гумових покришок.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно пункту 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 ) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до підпунктів 11.5, 11.7 вказаних Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів, покупець чи постачальник, у покупця, як вантажоодержувача, повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товару на склад позивача в м. Києві, про що зазначається в пункті 3.2 договорів, укладених з ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна».

Разом з тим, відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Окрім цього, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності ТОВ «Альфакем Україна» є оптова торгівля текстильними товарами, а основним видом діяльності ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» є рекламна діяльність, що свідчить про невідповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності контрагентів позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з зазначеними вище контрагентами, на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідно до пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна».

Щодо посилання апелянта на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 жовтня 2012 року начальником Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на підставі постанови слідчого з СВ Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 19 липня 2012 року в межах кримінальної справи №75-00197 видано наказ від 31 жовтня 2012 року №1616 про проведення документальної позапланової перевірки позивача.

31 жовтня 2012 року відповідачем направлено на адресу ТОВ «Юркорт» копію наказу про проведення перевірки та повідомлення від 31 жовтня 2012 року №12467/10/22-523 про проведення перевірки тривалістю в три робочих дні з 31 жовтня 2012 року.

Наказ та повідомлення про проведення перевірки отримані уповноваженою особою позивача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки) документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (підпункт 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України);

- отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (підпункт 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що фактично перевірка була проведена на підставі підпункту 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки призначено в зв'язку з отриманням постанови слідчого.

За таких обставин, колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на відсутність у органу державної податкової служби підстав для проведення перевірки, оскільки товариство не отримувало запиту про необхідність надання пояснення та їх документальних підтверджень щодо взаємовідносин з ТОВ «Мембрана Техно-Імпульс» та ТОВ «Альфакем Україна».

Зазначене свідчить про правомірність дій відповідача під час проведення документальної позапланової перевірки.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що помилковість зазначення підстави проведення перевірки підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не вплинуло на висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Щодо доводів апелянта відносно того, що податковий орган, згідно пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, яка проведена на підставі постанови старшого слідчого з СВ Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби майора податкової міліції Понька С.І. від 19 липня 2012 року по кримінальній справі № 75-00197 про призначення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Юркорт», суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що по відношенню до контрагентів суб'єкта господарювання, відносно керівника якого розпочато оперативно-розшукову діяльність або досудове слідство, постанова про призначення перевірки є податковою інформацією у розумінні підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, що була отримана у відповідності до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, яка свідчить про можливе порушення вимог податкового законодавства та, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, може бути підставою для призначення позапланової перевірки.

Отже, акт перевірки від 9 листопада 2012 року №345/22-50/30488139 може бути одночасно використаний як доказ у кримінальній справі №75-00197, так і в якості підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юркорт» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 09.12.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.