Постанова № 36032452, 05.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р.Справа № 821/3361/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Новокаховської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Новокаховська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.08.2013 р. № 0003901700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 433043,47 грн., з яких за основним платежем на 288695,65 грн., за штрафними санкціями на 144347,82 грн., та № 0003911700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб на 190578 грн., з яких за основним платежем на 127052 грн., за штрафними санкціями на 63526 грн.

Суд першої інстанції своєю постановою від 04 жовтня 2013 року відмовив в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.08.2013 р. по 07.08.2013 р. посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено акт від 14.08.2013 р. № 881/172/НОМЕР_3.

На підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_4 від 14.08.2013 р. № 881/172/НОМЕР_3 Новокаховською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 23.08.2013 р. № 0003901700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 433043,47 грн., з яких за основним платежем на 288695,65 грн., за штрафними санкціями на 144347,82 грн., та № 0003911700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб на 190578 грн., з яких за основним платежем на 127052 грн., за штрафними санкціями на 63526 грн.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволені позовних вимог позивача з тих підстав, що відповідно до перевірок контрагентів позивача, було встановлено відсутність власних транспортних засобів, підприємств залучених до перевезення, відсутність кваліфікованого персоналу (водіїв), який міг би здійснювати перевезення в тих обсягах, які декларуються позивачем, крім того, до суду позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які повинні були надаватися йому як замовнику послуг згідно договорів укладених з контрагентами.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згаданими вище нормами діючого законодавства встановлено, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Реальність здійснення господарських операцій з придбання послуг, підтверджуються договорами з надання транспортно - експедиторського обслуговування, виконання яких підтверджується актами сдачі - приймання результатів робіт.

Вище зазначені докази відповідають вимогам Статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» якою визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі - приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня V 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код N форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також, відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп.11.1, 11.4, 11.5 п.11 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 3.11 договорів на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/12 від 03.12.2012 р., № 36 від 01.09.2012 р. передбачено обов"язковий вид документу - товарно-транспортна накладна.

Відповідно до умов договору, які надані до суду у якості доказів, замовником послуг виступає ТОВ «Завод будівельних матеріалів № 1», а позивач є експедитором, тобто проміжною ланкою між замовником та безпосереднім виконавцем перевезення. Крім того, в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не закріплено обовязку залишати екземпляр товарно-транспортної у експедитора.

Один із доводів суду першої інстанції, відсутність у ТОВ «Абсолют Компані» та ТОВ «Браво СРЛ» об'єктивної можливості для виконання умов договору в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу.

Колегія суддів вважає, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання договірних зобов'язань крім цього податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів здійснюється виконання договірних зобов'язань.

Крім того, при прийнятті рішення колегія суддів враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чине законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних . інтересів та вимогами захисту права власності».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі наданих та оцінених доказів суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення -рішення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 23.08.2013 року № 0003901700.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 23.08.2013 року № 0003911700.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан