Ухвала суду № 36032451, 11.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 р.Справа № 814/4235/13-а

Категорія: 8.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Акціонерного товариства закритого типу будівельна компанія «Глинозембуд» про накладення арешту коштів на рахунках,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - позивач, ДПІ) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства будівельної компанії «Глинозембуд» (далі - відповідач, ППБК «Глинозембуд») про накладення арешту на рахунки платника податків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працівники ДПІ не були допущені до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності передбачених законом підстав та необхідних документів, оформлених належним чином. На цій підставі, з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, ДПІ прийнято рішення про застосування адміністративного арешту платника податків.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що рішення податкового органу про застосування адміністративного арешту є протиправним, оскільки не допуск для проведення перевірки не є підставою для арешту майна платника податків та посадові особи відповідача не були повідомлені належним чином про намір ДПІ щодо проведення перевірки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року в задоволенні позову ДПІ відмовлено.

ДПІ на вказану постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову від 24.10.2013 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов про накладення арешту коштів на рахунках АТ ЗТ БК «Глинозембуд».

Апелянт вважає, що посадові особи ДПІ протиправно не були допущені до проведення перевірки відповідача. Відповідно до Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом ДПА України 24.12.2010 р. №1042, застосування арешту коштів на рахунку платника податків прямо пов'язується із застосуванням адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до наказу №316 від 01.10.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ППБК «Глинозембуд», співробітниками ДПІ у Центральному район 02.10.2013 року здійснено вихід за адресою відповідача з метою проведення перевірки. Згідно доводів апелянта співробітники ДПІ не були допущені до проведення перевірки, про що були складені: акт №32/14-03-22-08/01273042 від 02.10.2013 року про неможливість розпочати перевірку; акт №2/14-03-22-08/01273042 про відмову від допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У зв'язку з не допуском до проведення перевірки ДПІ звернулась з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків ППБК «Глинозембуд». З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень п. 78.4. ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення такої перевірки вручено пд. розписку копію наказу про проведення документальної перевірки.

Проте, з матеріалів справи не вбачається факт вручення відповідачу копії наказу та направлення на перевірку, у зв'язку з чим колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо надання відповідачу всіх означених документів.

Судом першої інстанції було вірно проаналізовано положення ст. 81 ПК України та зроблений висновок про те, що відмова від допуску до проведення перевірки є усвідомлюваною, активною дією посадових чи службових осіб підприємства - платника податків, тобто особа знала про проведення перевірки, була ознайомлена з наказом, направленням на проведення перевірки, та свідомо не допустила перевіряючих до проведення такої перевірки.

Як було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про факт проведення перевірки, факт вручення під розписку копії наказу, відсутній акт, який засвідчує факт відмови від підпису посадовими особами відповідача. Під час апеляційного розгляду справи апелянтом вказані документи також не були представлені суду.

В зв'язку з викладеними обставинами колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необізнаності відповідача про факт проведення перевірки, дату та тривалість її проведення, а відтак відсутній факт відмови від допуску посадових осіб ДПІ до проведення позапланової виїзної документальної перевірки ППБК «Глинозембуд».

Як вбачається з матеріалів справи 03.10.2013 року в.о. начальника ДПІ у Центральному районі на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 03.10.2013 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно до вимог п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Відповідно до пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку , зазначеного у п. 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У зв'язку з тим, що протягом 96 годин судом не було підтверджено обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача, рішення в.о. начальника ДПІ у Центральному районі про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 03.10.2013 року втратило чинність 07.10.2013 року.

Тобто, підстави для застосування арешту майна відповідача відсутні.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно визначив, що наказ №316 від 01.10.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ППБК «Глинозембуд» був виданий на підставі постанови старшого слідчого ОВС СВ ДПС у Миколаївській області Гупаленко В.Р. від 07.07.2012 року по кримінальній справі №12800009, при тому, що на час проведення перевірки дана підстава відпала, оскільки 19.11.2012 року була прийнята постанова про закриття кримінального провадження №12800009.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький