Ухвала суду № 36031620, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р. № 876/12614/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Волошин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання неправомірним розрахунку,-

встановив:

14 серпня 2013 року позивач - ДП «Укрспирт» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДЕІ у Львівській області у якому просив: 1) визнати протиправними дії службових осіб відповідача в частині внесення в акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ДП «Укрспирт» Великолюбінське місце провадження діяльності (код ЄДРПОУ 37199618) від 03 липня 2013 року № 1186/04 - 1067 відомостей про наявність порушень п. 9 ст. 44 Водного кодексу України про забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 07.02.2012 року по 09.01.2013 року Великолюбінським МПД; 2) визнати неправомірним розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземних вод у кількості 414642 куб.м за період з 07.02.2012 року по 09.01.2013 року Великолюбінським МПДДП «Укрспирт» підготовлений ДЕІ у Львівської області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 року закрито провадження у справі за позовною вимогою про визнання неправомірним розрахунку.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така постановлена з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження у справі, а тому просить її скасувати.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції безпідставно в цій частині закрив провадження у справі, оскільки відповідно до ст. 55 Конституції України до суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Також апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач оскаржує не сам розрахунок, а дії посадових осіб щодо його складення.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Суд першої інстанції виходив з того, що за позовною вимогою про визнання нечинним розрахунку провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки такий не є ні нормативним актом, ні актом індивідуальної дії, тобто не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а отже не породжує правовідносини, які можуть бути предметом спору.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

За приписами ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Крім того, ст. 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Згідно з пунктом першим частини першої ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Водночас п. 8 частини першої ст. 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Згідно з частиною другою ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю волевиявлення уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у своєму адміністративному позові просить визнати нечинним розрахунок відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозволу на спецводокористування (а.с. 7-8).

Проте, вказаний розрахунок не є ні нормативним актом, ні актом індивідуальної дії та не породжує жодних прав чи обов'язків для позивача, а тому не може бути предметом судового оскарження. Цей розрахунок є додатком до претензії № 967 від 26.07.2013 року, а тому не є самостійним актом суб'єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта, що ним оскаржується не розрахунок, а дії посадових осіб відповідача під час його складення, оскільки з адміністративного позову вбачається, що такі вимоги у ньому відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі за позовною вимогою про визнання нечинним розрахунку, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року про закриття провадження у справі № 813/6362/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 06.12.2013 року.