Постанова № 36029949, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року 13:53 № 826/15009/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002902230, №0002892230 від 06.03.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

ss="fs119">Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплексні рішення» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002902230, №0002892230 від 06.03.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

class="fs163"> Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комплексні рішення» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Монт Сервіс» за червень 2011 року. За наслідком перевірки було складено акт № 402/2230/30723248 від 13.02.2013 (далі – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України – занижено податок на прибуток підприємств на 126073 грн.;

s="fs160">- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України – занижено податок на додану вартість на загальну суму 109629 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013:

- №0002902230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 109 630 грн. (109629 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями);

- №0002892230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 126 073 грн. (за основним платежем).

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про їх безпідставність та протиправність, а також про реальний характер господарських операцій з ТОВ «Монт Сервіс».

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

На підтвердження власної позиції щодо реального характеру господарських операцій з ТОВ «Монт Сервіс» позивачем надано копії первинних документів: рахунку-фактури №С-010611/28 від 01.06.2011, видаткової накладної №С-010611/15 від 01.06.2011, податкової накладної №4 від 01.06.2011.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності програмного забезпечення, придбаного позивачем у ТОВ «Монт Сервіс», згідно з вищевказаними первинними документами, позивачем надано суду копію видаткової накладної №РН-0000354 від 03.06.2011 та податкової накладної №6 від 03.06.2011, рахунку-фактури №0000111226 від 03.06.2011.

Разом з тим, суд не приймає вищевказані первинні документи як належний доказ товарності операцій з огляду на наступне.

Як вбачається рахунку-фактури №С-010611/28 від 01.06.2011, видаткової накладної №С-010611/15 від 01.06.2011, податкової накладної №4 від 01.06.2011, позивачем у ТОВ «Монт Сервіс» придбано програмне забезпечення «Win Home Basic 7 32-bit Russian CIS and Georgia 1pk DSP OEI DVD». В той же час, відповідно до видаткової накладної №РН-0000354 від 03.06.2011 та податкової накладної №6 від 03.06.2011, рахунку-фактури №0000111226 від 03.06.2011 позивачем продано іншому контрагенту програмне забезпечення «Win Home basic 7 Russian DVD».

На запит суду стосовно того, чи «Win Home Basic 7 32-bit Russian CIS and Georgia 1pk DSP OEI DVD» та «Windows Home basic 7 Russian DVD» є різними продуктами чи це є назви одного і того ж продукту, ТОВ «Майкрософт Україна» повідомило суд про наступне.

«Win Home Basic 7 32-bit Russian CIS and Georgia 1pk DSP OEI DVD» та «Windows Home basic 7 Russian DVD» відповідають різним програмам ліцензування:

- «Win Home Basic 7 32-bit Russian CIS and Georgia 1pk DSP OEI DVD» - користувач отримує коробку, в якій знаходиться цифровий носій, захищений голограмами (диск) та коротке керівництво для користувача. Сертифікат відповідності знаходиться на поверхні самої коробки;

- «Windows Home basic 7 Russian DVD» - цей тип ліцензій може розповсюджуватися кінцевим користувачам тільки з новими комп'ютерами. Замовник повинен отримати новий ПК/Ноутбук, попередньо встановлену операційну систему та сертифікат відповідності (наклейку), який повинен бути наклеєний на зовнішню поверхню нового ПК/ноутбука.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на надані позивачем документи, останній купив один товар, а продав зовсім інший. Так, «коробкова» ліцензія при придбанні позивачем програмного продукту не може трансформуватися в ліцензію, яка обумовлює поставку програми, встановленої на комп’ютері, оскільки вказане нівелює змістовну суть зазначених вище умов ліцензування, які визначають істотні обставини ліцензійних режимів програмних продуктів, що вирізняє програмний продукт як товар, який має свої відмінності та обумовлює його вибір покупцем як об’єкта купівлі-продажу (або умов придбання). Таким чином, вказані судом істотні документальні розбіжності господарських операцій позивача з власними контрагентами, зумовлюють обґрунтованість доводів відповідача і безпідставність позовних вимог.

При цьому, суд не вбачає необхідності надавати оцінку покликанням Акту перевірки на норми Цивільного кодексу України стосовно недійсності правочину, оскільки вони стосуються угод між ТОВ «Монт сервіс» та ПП «Титан-Промторг».

Зважаючи на вказане, підстави для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.12.2013 р.