Постанова № 36029445, 13.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7888/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000212200 від 07.08.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «Біоіл Універсал Україна») звернулось до суду з позовом до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або Роздільнянська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000212200 від 07.08.2013 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 19.07.2013 року № 21/22-00/34490471 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Біоіл Універсал Україна» по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укргрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за лютий 2013 року» відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000212200 від 07.08.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 170 623,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечували в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо податку на додану вартість дії державної податкової служби спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб'єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб'єктом.

Судом встановлено, що в період з 09.07.2013 року по 15.07.2013 року на підставі тимчасового посвідчення № 08/04-00 від 11.06.2013 року посадовою особою відповідача згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ та відповідно до наказу № 10 від 05.07.2013 року (а.с. 161), проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Біоіл Універсал Україна» по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укргрейн» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України з податку на додану вартість за лютий 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 19.07.2013 року № 21/22-00/34490471 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Біоіл Універсал Україна» по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укргрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за лютий 2013 року», відповідно до висновку якого встановлено, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, ст. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України позивачем завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 170623,00 грн. за податковий період лютий 2013 року (а.с. 10-26).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212200 від 07.08.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 170 623,00 грн. (а.с. 9).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Біоіл Універсал Україна» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи визнання його протиправним та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 170 623,00 грн., стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 170 623 грн. у лютому 2013 року від здійснених операцій придбання у постачальника ТОВ «Укргрейн», оскільки згідно з наданими до звірок первинних документів та отриманою інформацією, не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Укргрейн» з контрагентом-покупцем ТОВ «Біоіл Універсал Україна» за лютий 2013 року та контрагентами - постачальниками ФГ «Нива» за жовтень 2012 року та ТДВ «Малинівка» за вересень 2012 року.

Також як вбачається з акту перевірки, вказані вище обставини були встановлені на підставі довідок ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 31.05.2013 року № 429/22-220/35890459, Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС (Братського відділення) від 17.06.2013 року № 172/7/22-016/24062690, Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС (Новоодеського відділення) від 24.05.2013 року № 10/22-0121/03763922.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій, укладених між ТОВ «Біоіл Універсал Україна» та ТОВ «Укргрейн», що є підставою для виникнення права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та одержання сум бюджетного відшкодування з ПДВ.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Однак в даному конкретному випадку, з урахуванням доводів представника відповідача, предметом доказування у справі, у тому числі, є реальність правочину за укладеною усною угодою.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом встановлено, що між ТОВ «Біоіл Універсал Україна» (Покупець) та ТОВ «Укргрейн» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 06.08.2012 року № 003-532, згідно предмету якого (п.1.1 договору), Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар (соняшник насипом, врожай 2011-2012 року, походження Україна (п. 2.1 договору), вид, якість, ціна та вартість якого визначається у відповідності з умовами дійсного договору (а.с. 74-75).

В підтвердження товарності операцій ТОВ «Біоіл Універсал Україна» та ТОВ «Укргрейн», позивач надав суду копії наступних документів: договору від 06.08.2012 року № 0003-532, доповнень № 1 та № 2 до вказаного договору, договору складського зберігання зерна від 01.07.2012 року № 201201, платіжних доручень, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів».

Також Постановою Верховного суду України від 21.10.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення визначено, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому, відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Як встановлено судом, порушення, що викладені в акті перевірки, були встановлені також на підставі висновків, викладених в довідках ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 31.05.2013 року № 429/22-220/35890459 (а.с. 178-184), Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС (Братського відділення) від 17.06.2013 року № 172/7/22-016/24062690 (а.с. 171-173), Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС (Новоодеського відділення) від 24.05.2013 року № 10/22-0121/03763922 (а.с. 175-177).

Так, відповідно до матеріалів звірки ТОВ «Укргрейн» у періоді, що звірявся, було посередником, постачальниками реалізованої сільськогосподарської продукції були: ФГ «Нива» та ТДВ «Малинівка».

До звірки надано договір купівлі-продажу від 15.05.2012 року № 12/05, який укладено між ФГ «Нива» та TOB «Укргрейн». Фактично TOB «Укргрейн» придбано соняшник в жовтні 2012 року згідно накладної від 29.10.2012 року № 43 в кількості 107,330 т., реалізовано TOB «Біоіл Універсал Україна» в лютому 2013 року в кількості 106,54 т., іншим покупцям - в кількості 0,79 т.

Згідно пояснень, наданих підприємством TOB «Укргрейн», соняшник, який був придбаний у ФГ «Нива» і надалі реалізований TOB «Біоіл Універсал Україна», з моменту виписки товарних документів до моменту фактичної відгрузки (лютий 2013 року) знаходився на складах ФГ «Нива». Транспортування здійснювалось підприємством TOB «ПРОФІТ-КОНТРАКТ» згідно договору транспортної експедиції від 01.02.2013 року № УГ-01/02/13.

При цьому до звірки не були надані товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання позивачем реалізованої продукції.

Також, судом встановлено, що до звірки не було надано: договір складського зберігання, укладений TOB «Укргрейн» з контрагентом-постачальником ФГ «Нива», на складах якого знаходився придбаний товар з моменту виписки товарних документів до моменту фактичної відгрузки (лютий 2013 року); складські квитанції; фінансово-господарські документи, підтверджуючі сплату грошових коштів за зберігання та транспортування товару; товарно-транспортні накладні, підтверджуючі фактичний рух товару, інформацію про наявність транспортного засобу у перевізника (чи фактичного виконавця робіт), його вид та вантажопідйомність.

Крім того, з довідки Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС (Братського відділення) від 17.06.2013 року № 172/7/22-016/24062690 «Про результати проведення зустрічної звірки ФГ «Нива» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Укргрейн», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень-грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року», вбачається, що в ній відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ФГ «Нива» складських приміщень для зберігання продукції, про наявність договору складського зберігання, складських квитанцій, фінансово-господарських документів, підтверджуючих сплату грошових коштів за зберігання товару.

При цьому, до звірки ФГ «Нива» також не було надано товарно-транспортні накладні з відмітками про пункт навантаження, розвантаження, автотранспортний засіб, найменування товару, який перевозився, дату транспортування, передачу та отримання товару, або інші документи, що підтверджують факт перевезення товару та по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документи, що підтверджують прийняття товарів, а саме журналів реєстрації довіреностей на отримання продукції.

Відповідно до матеріалів звірки ТДВ «Малинівка» - було реалізовано соняшник в адресу TOB «Укргрейн», розрахунок проводився у безготівковій формі, транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця. Відповідно до пояснень TOB «Укргрейн» - придбаний соняшник з моменту придбання у вересні 2012 року до фактичного відвантаження у лютому 2013 року зберігався на складських приміщеннях ТДВ «Малинівка», проте документального підтвердження по вказаному факту від TOB «Укргрейн» та від ТДВ «Малинівка» надано не було.

Так, зокрема, до звірки не було надано: договір складського зберігання, укладений TOB «Укргрейн» з контрагентом-постачальником ТДВ «Малинівка», на складах якого знаходився придбаний товар з моменту виписки товарних документів до моменту фактичної відгрузки (лютий 2011 року); складські квитанції; фінансово-господарські документи, підтверджуючі сплату грошових коштів за зберігання та транспортування товару; товарно-транспортні накладні, підтверджуючі фактичний рух товару; інформацію про наявність транспортного засобу у перевізника (чи фактичного виконавця робіт), його вид та вантажопідйомність.

Як вбачається з довідки Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС (Новоодеського відділення) від 24.05.2013 року № 10/22-0121/03763922 «Про результати проведення зустрічної звірки ТДВ «Малинівка» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Укргрейн», їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2012 року», в ній відсутня будь-яка інформація щодо договору складського зберігання, складських квитанцій, фінансово-господарських документів, підтверджуючих сплату грошових коштів за зберігання товару.

Крім того, всупереч пояснень, наданих підприємством TOB «Укргрейн» до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС листом від 17.05.2013 року № 17/05/13, згідно з якими, соняшник, який був придбаний у ТДВ «Малинівка» і надалі реалізований TOB «Біоіл Універсал Україна», з моменту виписки товарних документів до моменту фактичної відгрузки (лютий 2013 року) знаходився на складах ТДВ «Малинівка». Транспортування здійснювалось підприємством TOB «ПРОФІТ-КОНТРАКТ» згідно Договору транспортної експедиції від 01.02.2013 року № УГ-01/02/13, в довідці Вознесенської ОДПІ Миколаївської області ДПС (Новоодеського відділення) від 24.05.2013 року № №10/22-0121/03763922 ТДВ «Малинівка» зазначено наступну інформацію: транспортування реалізованої продукції здійснювалось транспортом ТДВ «Малинівка» ТТН: №507112 від 03.09.2012 року КАМАЗ ВЕ 5705 AT- 18180 кг; №507113 від 04.09.2012 року КАМАЗ ВЕ 6374 АР, причіп ВЕ 2939 ХТ - 24860 кг; №507114 від 05.09.2012 року КАМАЗ ВЕ 6374 АР , причіп ВЕ 2939 ХТ - 25180 кг; №507116 від 06.09.2012 року КАМАЗ ВЕ 6374 АР, причіп ВЕ 2939 ХТ - 26040 кг; №507117 від 09.09.2012 року КАМАЗ ВЕ 6374 АР, причіп ВЕ 2939 ХТ - 26480 кг.

При цьому, в наданих до звірки вищезазначених товарно-транспортних накладних відсутні відмітки про пункт навантаження, розвантаження, найменування товару, який перевозився, передачу та отримання товару, або інші документи, що підтверджують факт перевезення товару та по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документи що підтверджують прийняття товарів, а саме журналів реєстрації довіреностей на отримання продукції.

Крім суд критично відноситься до наданих представником позивача у судовому засіданні товарно-транспортних накладних, оскільки зазначені товарно-транспортні накладні не були надані позивачем до перевірки та про їх наявність останнім не було зазначено у скарзі поданій до Міндоходів України, а також в них не заповнені графи відносно здійснення вантажно-розвантажувальних операцій.

Також на вимогу суду представником позивача не були надані карантинні сертифікати та ветеринарні свідоцтва на вказаний товар.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками контролюючих органів відносно того, що згідно з наданими до звірок первинними документами та отриманою інформацією не можливо підтвердити факт зберігання соняшника на складських приміщеннях ТДВ «Малинівка» та ФГ «Нива», та в подальшому продаж підприємством TOB «Укргрейн» цього соняшника підприємствам-покупцям; не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій TOB «Укргрейн» з контрагентом-покупцем TOB «Біоіл Універсал Україна» за лютий 2013 року та контрагентами - постачальниками ФГ «Нива» за жовтень 2012 року та ТДВ «Малинівка» за вересень 2012року.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час розгляду справи в суді позивачем не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей TOB «Укргрейн», для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні, надані позивачем.

Також суд відхиляє доводи позивача щодо того, що надані позивачем платіжні доручення, видаткові та податкові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у ціні вартості отриманого товару. Так, як вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування, та не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем, враховуючи наявні первинні документи, не доведений факт отримання товару від ТОВ «Укргрейн».

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем докази не підтверджують факт отримання товару саме від ТОВ «Укргрейн».

При цьому суд критично ставиться до дій позивача в період проведення перевірки та під час розгляду справи в суді враховуючи не надання останнім всіх доказів у розумінні ст. 114 КАС України.

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що TOB «Біоіл Універсал Україна» укладено угоду з контрагентом, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків. В судовому засіданні представником позивача на пропозицію суду не наданого жодного переконливого доказу, який би спростував такий висновок.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що TOB «Біоіл Універсал Україна» не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що товари придбані позивачем з наміром використання у власній господарській діяльності, придбані саме у ТОВ «Укргрейн». При цьому в ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин позивача по ланцюгу постачання з вищевказаним підприємством.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст. 71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки.

Договірні відносини позивача з контрагентом не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект від результатів підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності вказаних підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Несплата позивачем податків у встановленому законодавства України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір TOB «Біоіл Універсал Україна» одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту за угодою, яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження TOB «Біоіл Універсал Україна» своєї діяльності призвело до штучного завищення податкового кредиту.

На підставі встановлених фактів та досліджених доказів, керуючись нормами діючого законодавства та внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що ТОВ «Укргрейн» не мало реальної можливості здійснювати господарські операції щодо постачання вищезазначеного товару, згідно угоди укладеної з позивачем, тобто не здійснювало господарську діяльність, а штучно формувало податкову вигоду позивачу.

При відсутності реального здійснення господарських операцій ТОВ «Укргрейн», видало податкові накладні позивачу в порушення вимог ПК України, який надає право видавати такі накладні лише при здійсненні господарської операції.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. Укладений підприємством правочин з контрагентом суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000212200 від 07.08.2013 року - залишити без задоволення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» (код ЄДРПОУ 34490471, 67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. Леніна, 83) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3071,21 гривень (три тисячі сімдесят одна грн. 21 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 13 грудня 2013 року.

Суддя С.О. Cтефанов