Постанова № 36028877, 10.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року 14год. 10 хв. 810/6078/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: не з’явився,

представника відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до

Миронівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі – ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – Миронівська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0000382353.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо придбання товарів між ним та Приватним підприємством «Альтекс-Юг» (далі – ПП «Альтекс-Юг») мали реальний характер, що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, доказами транспортування (товарно-транспортні накладні) та оплати придбаних товарів, доказами зважування вантажів на автомобільних вагах, доказами складського зберігання товарів (книга кількісно-якісного обліку), наявністю у позивача основних фондів (промислових потужностей) для переробки придбаної сировини (кукурудзи, пшениці, соняшника) та трудових ресурсів, доказами переробки придбаної продукції (накладні на відпуск зерна в переробку) тощо.

Як зазначає позивач, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності правочину, укладеного ним з ПП «Альтекс-Юг», а викладений в акті перевірки висновок щодо його нікчемності є таким, що ґрунтується виключно на матеріалах перевірки контрагента позивача без надання оцінки наданих позивачем до перевірки первинних документів.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» відмовлено.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.10.2013 касаційну скаргу ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» частково задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до мотивувальної частини вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України при новому розгляді даної справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операції позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку. З метою встановлення факту здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість суду першої інстанції необхідно, зокрема, з’ясувати рух активів у процесі здійснення господарської операції, шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежного від певного виду господарської операції (договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо); установити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції; установити зв’язок між фактом придбання у контрагента товарів з господарською діяльністю товариства та використання його у власній господарській діяльності; дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій позивача та перевірити доводи податкового органу про відсутність ділової мети у діях позивача, зокрема, у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання, придбання товарів у посередників за наявності прямих контрактів з їх виробниками.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 дану справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 25.11.2013.

З огляду на положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з клопотанням позивача розгляд справи було відкладено на 03.12.2013.

03 грудня 2013 року з метою забезпечення повного та об’єктивного розгляду справи, надання сторонам часу для представлення суду усіх витребуваних ним документів, керуючись положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, судом у судовому засіданні було оголошено перерву до 10.12.2013.

Представники сторін, повідомлені своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 10.12.2013 не з’явились.

Разом з цим, 10 грудня 2013 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду, надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», ідентифікаційний код 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторів, буд. 1, як юридична особа зареєстровано Миронівською районною державною адміністрацією Київської області 13.06.1996. Як платник податків узятий на податковий облік з 19.06.1997.

ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» зареєстрований платником податку на додану вартість з 29.06.1997, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100336694 (том І а.с.101), виданого ДПІ у Миронівському районі.

Основними видами діяльності ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; виробництво нерафінованих олії та жирів; виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У період з 20.04.2011 по 27.04.2011 на підставі наказу від 20.04.2011 №239 посадовою особою Миронівської ОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Альтекс-Юг» у листопаді та грудні місяцях 2010 року.

За результатами перевірки складений акт №201/23-011/00951770 від 29.04.2011 (далі - Акт перевірки) (том І а. с. 9-38), який містить висновки про порушення позивачем:

- вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 2.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачем завищено податковий кредит за листопад 2010 року на суму 286517,83 грн. та за грудень 2010 року на суму 38597,01 грн.

- частини першої статті 203, статей 215, 218, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними.

Висновки податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань пов'язуються із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання у ПП «Альтекс-Юг» товарів, що ґрунтується на висновках акта перевірки контрагента позивача.

В обґрунтування правомірності прийнятого спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПІ у м. Херсоні від 04.03.2011 №607/23-2/37048928, яким встановлено, що ПП «Альтекс-Юг» код ЄДРПОУ 37048928 безпідставно сформовано податковий кредит по ланцюгу постачання від підприємств з ознаками «фіктивності».

У зв’язку із зазначеним, посадова особа Миронівської ОДПІ дійшла висновку про те, що угоди укладені між ПП «Альтекс-Юг» та ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» мають ознаки «фіктивності» та, як наслідок, безпідставне віднесення останнім податку на додану вартість до податкового кредиту за листопад та грудень місяці 2010 року за даними господарськими операціями.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, Миронівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 №0000382383 (том І а.с.39), відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 325115,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з’ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між позивачем та ПП «Альтекс-Юг» укладений договір поставки сільськогосподарської продукції – соняшника, пшениці та кукурудзи.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочину з недобросовісним суб’єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб’єктності та добросовісності ПП «Альтекс-Юг», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про: наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі “Дані про платників ПДВ” на момент укладання договору та його виконання ПП «Альтекс-Юг» перебувало платником податку на додану вартість.

У зв’язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ПП «Альтекс-Юг», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

Статус ПП «Альтекс-Юг», як платника податку на додану вартість також підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.06.2010 №100286332 та інформацією, яка міститься в акті ДПІ у м. Херсоні від 04.03.2011 року №607/23-2/37048928 (том ІІ а.с.44-62).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні від 05.11.2010 №РН-0000418, від 06.11.2010 №РН-0000419, від 07.11.2010 №РН-0000420, від 08.11.2010 №РН-0000434, від 09.11.2010 №РН-0000449, від 12.11.2010 №РН-0000477, №РН-0000478, від 13.11.2010 №РН-0000483, від 14.11.2010 №РН-0000484, від 16.11.2010 №РН-0000524, від 17.11.2010 №РН-0000547, від 18.11.2010 №РН-0000582, №РН-0000583, №РН-0000580, №РН-0000581, від 19.11.2010 №РН-0000572, від 20.11.2010 №РН-0000596, від 25.11.2010 №РН-0000623, від 26.11.2010 №РН-0000646, №РН-0000645, від 30.11.2010 №РН-0000703 та рахунки - фактури від 05.11.2010 №СФ-0000408, №СФ-0000409, від 08.11.2010 №СФ-0000422, від 12.11.2010 №СФ-0000466, №СФ-0000467, від 16.11.2010 №СФ-0000494, від 18.11.2010 №СФ-0000570, №СФ-0000569, від 25.11.2010 №СФ-0000605, від 26.11.2010 №СФ-0000624, №СФ-0000625, від 30.11.2010 №СФ-0000684.

За результатами господарських операцій ПП «Альтекс-Юг» видано на користь ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» податкові накладні на загальну суму 1950689,01 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 325114,84 грн., від 05.11.2010 №421, від 06.11.2010 №422, від 07.11.2010 №423, від 08.11.2010 №437, від 09.11.2010 №452, від 12.11.2010 №480, №481, від 13.11.2010 №486, від 14.11.2010 №487, від 16.11.2010 №526, від 17.11.2010 №551, від 18.11.2010 №598, №590, №591, №592, від 19.11.2010 №581, від 20.11.2010 №973, від 25.11.2010 №997, від 26.11.2010 №1026, №1027, від 30.11.2010 №1084 (том І а.с.205-225).

Розрахунки між позивачем та ПП «Альтекс-Юг» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку (том І а.с.227-244).

На підтвердження поставки придбаних товарів, позивачем надані товарно-транспортні накладі, зміст та форма яких відповідають вимогам чинного законодавства (том І а.с.150-181).

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що сума податку на додану вартість, сплаченого за придбані у ПП «Альтекс-Юг» товари, включена позивачем до податкового кредиту за відповідні періоди.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені по рахункам Дт 2.1 «Сировина і матеріали», Кт.63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 64.2 «ПДВ» Кт 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Дт 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 30.1.

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ПП «Альтекс-Юг» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платників податку на додану вартість ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» та ПП «Альтекс-Юг» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України «Про податок на додану вартість»), чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість на дату здійснення господарських операцій, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкова накладна, виписана контрагентом позивача, відповідає вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні норми містив і Закон України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ПП «Альтекс-Юг» видано на користь ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» належним чином оформлені податкові накладні.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

За змістом положень Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість», наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних товарів.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є безтоварною, та, як наслідок, нікчемною, а тому формування податкового кредиту за нею вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків Акта перевірки про нікчемність правочину та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування висновків про нікчемність правочинів, на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки ПП «Альтекс-Юг», податковими органами не перевірявся ПП «Альтекс-Юг» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв’язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб’єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угод нікчемними та такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт (послуг), товарів постачальником.

Разом з цим, вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об’єкту оподаткування і несплати податків.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Так, як вбачається із Акта перевірки, посадовими особами податкового органу були досліджені видаткові та податкові накладні, банківські виписки, картка рахунку №63.1.1 по розрахунках з ПП «Альтекс-Юг» за листопад, грудень 2010 року, податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками.

Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про безтоварність господарської операції зроблені без надання оцінки таким документам, а висновки щодо нікчемності правочину ґрунтуються на оцінці ланцюга постачання товару.

Крім цього, у ході розгляду справи відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкових органів, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов’язкових платежів.

У зв’язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо неналежного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

Суд звертає увагу також на те, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Як вбачається з Акта перевірки, позивачем до перевірки були надані посадовим особам відповідача всі необхідні документи та регістри, які підтверджують фактичний рух активів позивача та оприбуткування придбаних у ПП «Альтекс-Юг» товарів.

Необхідно зазначити, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

У судовому засіданні представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії накладних на відпуск зерна в переробку, виробничих звітів по переробці соняшника, кукурудзи та пшениці та докази складського зберігання товарів, а саме витяги з книги кількісно-якісного обліку, журнали зважування вантажів на автомобільних вагах тощо.

Згідно даних звітів, за результатами переробки соняшника позивачем отримано олію, макуху та лузгу. Відповідно до пояснень представника позивача, що не було спростовано відповідачем, придбана кукурудза та пшениця були використані для виготовлення комбікормів для відгодовування птиці, що свідчить про наявність та використання позивачем придбаного у ПП «Альтекс-Юг» товару у своїй господарській діяльності.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання товарів у ПП «Альтекс-Юг» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Суду не надано також жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ПП «Альтекс-Юг» придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Крім цього, позивачем надано докази наявності у нього основних фондів (промислових потужностей) для переробки придбаної сировини (кукурудзи, пшениці, соняшника) (том ІІ а.с.1-33) та наявності трудових ресурсів.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари постачались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності, зокрема, докази як факту оприбуткування даних товарів так і факту його подальшого використання.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечувався факт наявності у позивача товару та його використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, відповідачем не надано жодних доказів наявності у ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» прямих контрактів із безпосередніми виробниками сільськогосподарської продукції, аналогічній тій, що була придбана у ПП «Альтекс-ЮГ».

Разом з цим, відповідно до пояснень представника позивача, такі контракти у позивача відсутні.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов’язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого у судовому засіданні акта невиїзної перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів фактично не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні висновки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та не обєктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ПП «Альтекс-ЮГ» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Альтекс-ЮГ» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочинів не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу – землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку і договори містять усі дані стосовно змісту операцій. Вказані документи містять назву замовника та постачальників, підписи уповноважених представників сторін, що відповідає вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів.

Оскільки зобов’язання за договором, укладеним між позивачем та ПП «Альтекс-ЮГ» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт отримання від контрагента товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов’язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв’язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.05.2011 №0000382353.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 грудня 2013 р.