Постанова № 36016925, 10.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа№ 910/10921/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Залерцов М.О.

від відповідача - Птуха Є.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» на рішення Господарського суду м, Києва від 13.08.2013 року (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту»

про стягнення 156200,91 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «АК «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Світ побуту» про стягнення 156200,91 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 171,46 грн. інфляційних втрат, 4602,07 грн. 3% річних, 13626,902 грн. пені. В частині стягнення 137800,47 грн. основного боргу провадження припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення по справі, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року та постановити нове, яким зменшити розмір пені, розмір неустойки та зарахувати сплачені відповідачем кошти як повне погашення інфляційних втрат, повне погашення судового збору та часткове погашення 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року колегією суддів відновлено апелянту строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив від представника позивача, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання представники сторін з`явилися та надали усні пояснення по справі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

06.10.2004 року між ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПАТ «АК «Київводоканал» та ТОВ «Світ побуту» був укладений договір № 05026/5-05.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 року, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 року, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Згідно пункту 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків відповідно до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Пунктом 2.1.6 договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт щодо обсягів наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послугу у відповідному обліковому періоді, а також звіряння проведених розрахунків за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або в паперовому вигляді - вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного у платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Акти про зняття показників з приладів обліку, платіжні вимоги-доручення, розшифровки рахунків абонента, дебетово-інформаційні повідомлення, залучені до матеріалів, справи і ними підтверджується факт виконання договору позивачем у вказаному періоді.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, абоненту надано послуг з водопостачання і водовідведення:

- за кодом 5-1025 (постачання питної води та приймання її стоків і стоків питної води, що використовується відповідачем для підігріву)

- за кодом 5-51025 (постачання питної вод, що використовується відповідачем для підігріву)

Заголом абоненту надано послуг з водопостачання і водовідведення на загальну суму 137800,47 грн. за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем по справі не заперечувався факт наявності з їх сторони заборгованості за договором № 05026/5-05.

Протягом процесу розгляді позовної заяви, ТОВ «Світ побуту» було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 141000 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що відповідачем вчасно не були сплачені кошти за надаі позивачем послуги, останній просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4602,07 грн. та інфляційні втрати в розмірі 171,467 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вище вказані норми, Господарським судом міста Києва була задоволена вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі.

В апеляційні скарзі представник відповідача зазначав, що судом не вірно було присуджено до стягнення вказані інфляційні втрати та 3% річних, оскільки сума 141000 грн., яка була ними перерахована на рахунок ПАТ АК «Київводоканал» включає в себе суму основного боргу: 137800,47 грн. та відповідно 171,46 грн. інфляційних втрат і частково покриття річних у сумі 3028,07 грн.

Проте колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з платіжного доручення № 608 від 27.06.2013 року, яким було сплачено кошти в розмірі 141000 грн., в графі: «призначення платежу» зазначено: «за водопостачання та водовідведення згідно договору № 05026/5-05 від 06.10.2004 року».

Тобто відповідач в даному випадку не зазначив, що кошти ним сплачені на погашення заборгованості та штрафних санкцій, що були нараховані на суму заборгованості, а тому позивач, керуючись вимогами п. 2.2.2 договору зарахував дані кошти в погашення боргу, що утворився в сумі 137800,47 грн., а решта коштів позивачем була зарахована як оплата за надані послуги водопостачання та водовідведення згідно договору № 05026/5-05 від 06.10.2004 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача, за неналежне виконання умов договору пеню в розмірі 13626,92 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняться через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З приводу розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем до позовної заяви наданий розрахунок пені, в якому зазначено, що вона нараховувалась за період з квітня 2012 року по березень 2013 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була складена представником позивача 30.05.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст.223 ГПК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення у сфері господарювання застосовуються загальна та скорочена позовна давність, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.

Згідно із ч.1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача під час розгляду позовної заяви в суді першої інстанції заявлялося про застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені.

Отже, враховуючи вище зазначені положення закону, позивачем була пропущена позовна давність на нарахування пені за період квітень 2012 року та травень 2012 року, проте судом першої інстанції в задоволенні заяви представника відповідача про застосування позовної давності було відмовлено та неправомірно і необґрунтовано було задоволена вимога позивача про стягнення пені в даній частині.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що представником відповідача в процесі розгляду спору були сплачені кошти на рахунок позивача в розмірі 137800,47 грн., Господарський суд міста Києва правомірно припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.08.2013 року у справі № 910/10921/13 - частковому скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 4 ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року по справі № 910/10921/13 - скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» пені в розмірі 3888,88 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» (04212, м. Київ, вул. Тимошенка 13-А, ідентифікаційний код 32593540) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 471,95 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 910/10921/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов