Постанова № 36016914, 12.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа№ 910/14823/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Бугацька О.М., Пономарьова О.С.

від відповідача - Вдовиченко Н.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія» «Добробут» на рішення Господарського суду м, Києва від 30.09.2013 року (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня» Міністерства охорони здоров`я України

до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія» «Добробут»

про стягнення 26190,75 грн.,-

Постанова прийнята 12.12.2013 року у зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 12.11.2013 року відповідно до ст.77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державний заклад «Республіканська клінічна лікарня» Міністертсва охорони здоров`я України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» про стягнення 26190,75 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.09.2013 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25403,59 грн. основного боргу, 1238,84 грн. пені. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення по справі, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2013 року та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року колегією судді прийнято до провадження апеляційну скаргу і призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва без змін.

Представники сторін в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги,заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

17.10.2012 року між Державним закладом «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України», та Публічним акціонерним товариством «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» був укладений договір на відшкодування витрат комунальних послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом договору є відшкодування витрат комунальних послуг (опалення приміщення площею 413,9 кв.м.) виконавцю замовником за адресою: м. київ, вул. П. Сагайдачного, б. 10.

Замовник відшкодовує виконавцю витрати отриманих комунальних послуг згідно з цінами і тарифами, які встановлені відповідними комунальними підприємствами для орендарів (власників приміщень) та банківські послуги (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що замовник, щомісячно відшкодовує витрати на оплату послуг з опалення згідно виставлених рахунків не пізніше 20-ти банківських днів після їх отримання.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення терміну спільної експлуатації теплових мереж (п. 3.1. договору).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, відповідач належним чином зі свого боку не виконав умови договору, а тому має заборгованість перед позивачем за відшкодування витрат комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання умов договору позивач рекомендованим листом на адресу відповідача надіслав рахунок № 45 від 04.04.2013 року (відшкодування витрат з теплопостачання за лютий) на загальну суму 10065,50 грн. та рахунок № 66 від 19.04.2013 року (відшкодування витрат з теплопостачання за березень) на загальну суму 15224,03 грн., які відповідач отримав 23.04.2013 року що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення; рахунок № 82 від 14.05.2013 року (відшкодування витрат з теплопостачання за квітень 2013 року) на загальну суму 114,06 грн., який відповідач отримав 23.05.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, з наданих позивачем доказів вбачається, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату боргу № 7/509 від 03.07.2013 року, № 7/561 від 15.07.2013 року, які, згідно копіями фіскальних чеків були направлені відповідачу і отримані останнім 19.07.2013 року однак залишені без відповіді та реагування.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції вірно було кваліфіковано, що несплачена сума заборгованості є фактом порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем по справі не було надано належних та допустимих доказів ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції щодо відсутності у нього заборгованості перед позивачем в розмірі 25403,59 грн. чи існування її в меншому розмірі.

Крім того, відповідач, оскаржуючи рішення суду першої інстанції від 30.09.2013 року та не погоджуючись з твердженням позивача про існування заборгованості, 08.10.2013 року сплачує на користь позивача суму 10065,50 грн. з призначенням платежу: «за договором № 62 на відшкодування витрат комунальних послуг», чим фактично визнає правомірність вимог Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня» Міністерства охорони здоров`я України

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 25403,59 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача за неналежне виконання умов договору пеню в розмірі 1347,43 грн. нараховану у період з 14.05.2013 року до 30.09.2013 року з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Як вбачається з пункту 2.1. договору, за несвоєчасне внесення платежів, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції було визначено, що позивачем невірно зазначений період нарахування пені.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції, приходить до висновку, що Господарський суд міста Києва вірно визначив період, за який має нараховуватися пеня на суму заборгованості, з урахуванням норм закону та положень договору № 62 на відшкодування витрат комунальних послуг від 17.10.2012 року, а саме період прострочення має бути визначений за рахунками № 45 від 04.04.2013 року та № 66 від 19.04.2013 року - з 24.05.2013 до 30.09.2013 (кінцева дата, вказана позивачем) і розмір пені, що підлягає задоволенню становить 1 238,84 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня» Міністерства охорони здоров`я України, а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія» «Добробут» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія» «Добробут» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія» «Добробут» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2013 року у справі № 910/14823/13- без змін.

Матеріали справи № 910/14823/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов