Ухвала суду № 36014352, 25.11.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2160/13 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/783/5622/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Служалі А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ДП "Львіввугілля" на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 червня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ДП "Львіввугілля" про стягнення моральної шкоди завданої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов"язків внаслідок професійного захворювання.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Львіввугілля", ідентифікаційний код №32323256 в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, прож. АДРЕСА_1 - 10000 грн. відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок професійного захворювання.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення в апеляційному порядку оскаржило ДП "Львіввугілля", в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що судом не враховано п. 5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",згідно з роз»ясненнями якого слід встановити наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в заподіянні. Суд, зокрема, повинен зв"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. На думку апелянта судом не було враховано відсутність вини шахти в отриманні позивачем професійного захворювання, оскільки він був ознайомлений про важкі умови праці, можливі шкідливі наслідки для його здоров"я, підприємством створювались належні умови праці та надавались передбачені трудовим законодавством пільги для осіб, які працюють в таких умовах праці.

Також апелянт просить звернути увагу, що позивачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити факт завдання моральної шкоди, а документи на які посилається позивач, а саме, довідки МСЕК та акт розслідування професійного захворювання, є документами, що підтверджують настання професійного захворювання і встановлення у зв"язку з цим стійкої втрати професійної працездатності, і ніяким чином не є доказом заподіяння моральної шкоди. Окрім цього розмір моральної шкоди, вказаний позивачем і зазначений у розрахунку не обгрунтований, і тому не міг бути врахований судом при ухваленні оскаржуваного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працював на шахті №5 "Великомостівська" з 25.01.1988р. по 17.09.1988р. і з 03.09.1990р. по 21.01.1991р. підземним електрослюсарем ІІІ, ІV-розрядів, з 28.05.1991р. по 24.10.1995р. гірничим робітником очисного вибою V-розряду, та на шахті №4 "Великомостівська" (ВП "Шахта "Відродження" ДП "Львіввугілля" - з 30.10.1995р. по 22.11.2010р. гірничим робітником очисного вибою V-розряду.

Висновком Міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК від 07.12.2010 року позивачу встановлено ІІІ-ю групу інвалідності та 55 % втрати професійної працездатності безтерміново, з них 30% - хронічний радикуліт і 25% хронічний бронхіт, що підтверджується довідками МСЕК серії №466238 та №029303 від 07.12.2010р. Внаслідок наявного професійного захворювання позивач неодноразово перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про покладення на відповідача обов"язку відшкодувати моральну шкоду, яка спричинена ушкодженням здоров"я позивача при виконанні трудових обов"язків, внаслідок професійного захворювання та з врахуванням характеру заподіяної позивачеві шкоди, глибини фізичних та душевних страждань, а також вимог розумності та справедливості, визначив розмір відшкодування в сумі 10000 гривень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтував свої висновки посиланням на пункт 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, яким передбачено, що ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов"язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Також на пункт 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», яким передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності, а також на ст.237-1 КЗпП України, яка набрала чинності 13.01.2000 року та на п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», якими передбачено, що за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров"я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов"язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці» забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі відповідають встановленим обставинам справи.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції вірно враховано характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань та інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості. Тому доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано глибину фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, роз»яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди", є безпідставними.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що довідка МСЕК не може бути доказом спричинення відповідачем моральної шкоди, а принцип презумпції моральної шкоди прямо не випливає з чинного законодавства, зважаючи на те, що згідно з вищенаведеним Рішенням Конституційного Суду України сам факт заподіяння позивачу ушкодження здоров"я під час виконання трудових обов"язків, незалежно від ступеня втрати працездатності, визнається таким, що спричинив позивачеві моральні та фізичні страждання.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції тримісячного строку позовної давності, є необґрунтованими, зважаючи на те, що у ст.237-1 КЗпП України йдеться про моральне відшкодування у разі заподіяння працівникові моральних страждань, а у правовідносинах, які мали місце, внаслідок втрати професійної працездатності, працівникові крім моральних страждань були заподіяні також фізичні страждання, в той час як на вимоги про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється. На це вказується і в пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ДП "Львіввугілля" - відхилити, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.