Постанова № 36013847, 11.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Справа № 918/1143/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Прохорович О.М., Дегтяр І.М.

від відповідача: Помін В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача

Фізичної особи - підприємця Поміна Володимира Дем'яновича на рішення господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2013 року в справі № 918/1143/13 (суддя Качур А.М.)

за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства

до відповідача Фізичної особи - підприємця Поміна Володимира Дем'яновича

про стягнення в сумі 1 047 грн. 51 коп.

ВСТАНОВИВ:

Кузнецовське міське комунальне підприємство (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-3) до Фізичної особи-підприємця Поміна Володимира Дем'яновича (надалі -Відповідач), в якій просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 1 047 грн. 51 коп..

Позивачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді подано заяву про збільшення позовних вимог від 2 вересня 2013 року за №1315 (а.с. 39-41), в котрій з підстав, висвітлених у даній заяві, Позивач просив збільшити позовні вимоги та стягнути заборгованість в розмірі 1366 грн. 60 коп. за період з 1 січня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2013 року (а.с. 61-64) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 73-74) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2013 року у справі № 918/1143/13 в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, висвітлених у рішенні місцевого господарського суду. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду, посилається на те, що Позивач відмовляється неодноразово повірити лічильники обліку води навіть попри те, що Позивач гарантує оплату.

Ухвалою суду від 11 листопада 2013 року (а.с. 72) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 11 грудня 2013 року на 14 годину 50 хвилин.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 10 грудня 2013 року (а.с. 93), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г..

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 86-87), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін.

В судовому засіданні від 11 грудня 2013 року Відповідач підтримав доводи висвітлені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні від 11 грудня 2013 року представники Позивача заперечили проти апеляційної скарги, вважають доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2013 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 17 лютого 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 428 на подачу питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації (надалі - Договір; а.с. 7), відповідно до умов пункту 1.1 якого Позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати Відповідача питною водою, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держстандарту України та Міністерства Охорони здоров'я України та Міністерства Охорони здоров'я України, в розмірі встановленого ліміту на об'єкт: приміщення №304, (ІІІ-й поверх), майдан Будівельників, 2, м. Кузнецовськ, в розмірі ліміту в об'ємі: за рік - 424,3 м2; за місяць - 35,36м2; за добу - 1,36м2; з максимальною подачею за годину - 0,45м2; а також приймання від споживача стічну воду до комунального трубопроводу в розмірі встановленого ліміту в об'ємі: за рік - 424,3 м2; за місяць - 35,36м2; за добу - 1,36м2; з максимальною подачею за годину - 0,45м2;

Відповідно до пункту 2.1 Договору: Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати наданні йому послуги у водопостачанні, водовідведенні, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що: Відповідач повинен своїми силами і за свої кошти встановити на об'єктах водолічильники для здійснення обліку кількості спожитої води; зняття показань водолічильника у споживача здійснюється один раз на місяць представником енергопостачальника спільно з представником споживача.

Згідно пункту 2.8 Договору: Відповідач повинен оплатити вартість наданих послуг (при умові їх отримання) за період до укладення даного Договору, відповідно до поданих розрахунків енергопостачальника.

Умовами пунктів 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що: розрахунки за послуги здійснюються відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та чинним законодавством України затвердженими тарифами; тариф з 1 серпня 2009 року складає: водопостачання - 3,38 грн./м3 (з ПДВ); водовідведення - 3,46 грн./м3 (з ПДВ), відповідно ціна послуг на момент укладення договору, орієнтовно складає - 9864,67 грн. (з ПДВ) в рік.

Крім того, додатком № 1 до Договору (а.с. 8) передбачено, що Позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати Відповідача питною водою, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України, в розмірі встановленого ліміту.

У відповідності до пункту 3.6 Договору: розрахунки за надану послугу здійснюються між Позивачем та Відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок енергопостачальника не пізніше останнього дня поточного місяця в сумі відповідно до поданого рахунку.

Згідно пункту 6.1 Договору він укладений строком на один рік і набирає чинності з 17 лютого 2010 року та діє до 16 лютого 2011 року.

Положенням пункту 6.3 Договору визначено, що Договір вважається переукладеним на той же термін і на таких же умовах, якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить іншій стороні про закінчення строку його дії.

Як вбачається з пункту 6.5 Договору він може бути розірваний за згодою сторін, або за вимогою однієї сторони у разі письмового попередження іншої сторони за три місяці.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог було додано до матеріалів справи докази, копії рахунку-фактури: рахунок-фактура № 0000000599 за січень 2013 рік на суму 90 грн. 24 коп., рахунок-фактура № 0000002464 за березень 2013 року на суму 265 грн. 91 коп. (разом з боргом за попередній період загальна сума 728 грн. 42 коп.), рахунок-фактура № 0000003414 за квітень на суму 265 грн. 91 коп. (разом з боргом за попередній період на суму 1047 грн. 51 коп.; а.с. 24).

Крім того, в матеріалах справи наявні й інші рахунки-фактури та квитанції (а.с. 25-27) з котрих вбачається надання Позивачем послуг водопостачання по Договору та оплата їх вартості Позивачем.

Водночас, Відповідач, в порушення умов Договору, частково здійснив оплату за водопостачання, в зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем рахувалася заборгованість в сумі 1366 грн. 60 коп. саме за період з 1 січня 2013 року по 31 серпня 2013 року (з урахування заяви про збільшення позовних вимог), що підтверджується рахунками-фактурами виставленими Позивачем для Відповідачу (а.с. 41).

Колегія суду зауважує, що судом першої інстанції невірно визначено період, за який виникла заборгованість (суд вказав, що вищеописана заборгованість існувала станом на 31 серпня 2012 року). Таке визначення місцевого господарського суду спростовується і доказами, наявними в матеріалах справи (а.с. 41; 47-56). Однак, дана описка не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Докази сплати Відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні. В зв'язку з чим Позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; а централізоване водовідведення - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статтей 1, 4 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання": суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання, що здійснюють експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечують населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та виробництво фасованої питної води; споживачі питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідно пункту 1.1 Правил № 190, дані Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з пункту 2.1 Правил № 190: відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пунктів 4.3, 3.2, 3.3 Правил № 190: забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньо-будинкових мереж або до мереж споживачів); водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними; у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з вимог частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суду критично відноситься до тверджень Позивача, щодо того, що повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належить споживачам, виконується за рахунок виконавця (Позивача), адже дане твердження не підтверджено належними і допустимими доказами та спростовується діючими нормами законодавства і доказами, наявними в матеріалах справи.

З огляду на зазначене вище, колегія суду констатує, що згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27 червня 2008 року (далі - Правила №190), а саме: пункту 5.15 Повірка, ремонт та обслуговування засобів обліку, що належать споживачам (крім квартирних), виконуються за їх рахунок; усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці; задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації; засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією; у випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до пункту 3.3 Правил № 190 до дня установки повіреного засобу обліку (пункт 5.14 Правил №190); у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (пункт 3.3 Правил №190).

Водночас, Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що пунктом 15 Правил № 630 передбачено, що засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці, пунктом 9 Правил № 630 передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Однак, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки, згадані положення Правил № 630 стосуються засобів обліку, які встановлені у квартирах, будинках садибного типу та на вводі у багатоквартирний будинок, тобто тих засобів, що не використовуються споживачами - підприємцями. Положення Правил № 630, на які посилається Відповідач щодо обов'язку виконавця здійснювати повірку засобів обліку, стосується споживачів фізичних осіб.

Крім того, колегія суду зауважує, що листом від 18 лютого 2013 року за № 232 Позивачем була надана для Відповідача відповідь на його звернення від 15 лютого 2013 року (а.с.29-30) щодо того, що так як Відповідач є приватним підприємцем, який орендує офісне приміщення і лічильники встановлені у його приміщенні, то повірка, ремонт і всі інші послуги пов'язані із проведенням робіт на приватних приладах комерційного обліку проводиться за рахунок власника.

Крім того, оремо було зауважено, що Позивач не брав на себе зобов'язання проводити повірку лічильників Відповідача, тому звинувачувати Позивача у прострочені термінів державної метрологічної повірки є безпідставними.

Враховуючи наведене, Позивач повідомив Відповідача, що з лютого місяця 2013 року розрахунки за надані послуги будуть проводитися методом договірних велечин.

Поряд з тим, Відповідач не надав доказів проведення повірки лічильника, що спростовує його твердження про безпідставність застосування договірних обсягів по водопостачанню та водовідведенню для визначення вартості отриманих комунальних послуг.

Таким чином, за Відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість по Договору за водопостачання в сумі 1366 грн. 60 коп..

Водночас, з огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що за змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що Відповідачем зроблено не було.

При цьому, колегія суду бере до уваги і той факт, що Позивачем були подані всі належні та допустимі докази щодо підтвердження факту належного виконання зобов'язання (надання послуг по водопостачанню), відповідно до укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору.

В той же час, суд відхиляє заперечення Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі, оскільки вони не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами, а також спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові.

З огляду на зазначене вище, колегія суду задовольняє позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 1366 грн. 60 коп. за період з 1 січня 2013 року по 31 серпня 2013 року.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Поміна Володимира Дем'яновича залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 10 вересня 2013 року в справі № 918/1143/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 918/1143/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.