Рішення № 36013675, 10.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2013 Справа № 905/7422/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок № 7-Д; код ЄДРПОУ - 00034186)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Зленка Костянтина Миколайовича (01001, місто Київ, вулиця Щербакова, будинок № 63, квартира № 28)

про відшкодування шкоди в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко Ю.М. (довіреність б/н від 21.10.2013)

від відповідача: Вязова О.П. (довіреність № 317/17 від 30.10.2013)

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990,00 гривень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу серія УБ № 548074 від 09 жовтня 2009 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на рахунок СТО, де здійснювався ремонт застрахованого автомобіля марки «FORD Fiesta», державний номерний знак АА 1982 НО, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «КІА», державний номерний знак АІ 5819 ВМ, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позивачем було направлено останньому заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути з відповідача 24 990,00 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 22, 993, 1188, 1191 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 06 листопада 2013 року, та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Зленка Костянтина Миколайовича;

- витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-10301/2010 стосовно Зленка Костянтина Миколайовича за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію про наявність страхування транспортного засобу марки «КІА», державний номерний знак АІ 5819 ВМ, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди - 05 серпня 2010 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представник позивача Ткаченко Ю.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Вязова О.П. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Зленко К.М. на виконання вимог ухвали суду від 25 жовтня 2013 року не надав письмових пояснень щодо обставин справи.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

09 жовтня 2009 року між відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі по тексту - страховик або позивач) та Кулик Міленою Віталіївною (далі по тексту - страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 548074 (далі по тексту - Договір), згідно умов якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - автомобілем марки «Ford Fiesta» (далі по тексту - «Форд» або застрахований/забезпечений автомобіль), державний номерний знак АА 1982 НО, від страхових ризиків, зокрема, збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 11-13).

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2010 року біля будинку № 51 на вулиці Дегтярівській в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «КІА», державний номерний знак АІ 5819 ВМ, під керуванням Зленка Костянтина Миколайовича та автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО, під керуванням Синкова Дмитра Володимировича.

Довідкою УДАІ ГУМВС України в місті Києві № 901 від 10 серпня 2010 року підтверджено настання спірної дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення за участю автомобіля марки «КІА», державний номерний знак АІ 5819 ВМ, під керуванням Зленка Костянтина Миколайовича з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО, під керуванням Синкова Дмитра Володимировича (а.с. 10).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО отримав чисельні механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Відділу ДАІ з ОАТ Шевченківського району АТІ підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в місті Києві (а.с. 9).

06 серпня 2010 року на адресу позивача надійшла заява Кулик М.В. про страхову виплату (а.с. 14).

Цей Договір набуває чинності з 00 годин 00 хвилин дня, вказаного у пункті 1.11 цього Договору (з 21 жовтня 2009 року по 20 жовтня 2010 року), як дати початку дії Договору, але не раніше 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем сплати страхувальником платежу на користь страховика, якщо інше не передбачено пунктом 1.9 цього Договору. Страховий платіж за Договором становить 4 207,50 гривень (пункти 1.10, 2.14.2 Договору).

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2010 року у справі № 3-10301/2010 Зленка К.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень (а.с. 8).

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення відповідного звіту.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля № АА1982НО-07.09/5 дод від 07 вересня 2010 року, проведеного оцінювачем товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-АСІСТАНС» Швецовим Є.В., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Ford Fiesta, держномер АА 1982 НО, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 65 973,37 гривень (а.с. 36-39).

За страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 05 серпня 2010 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 701 від 04 листопада 2010 року (з урахуванням розрахунку суми страхового відшкодування) визначено суму страхового відшкодування у розмірі 57 819,19 гривень (а.с. 48-49).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір страхування укладається в письмовій формі (стаття 981 ЦК України).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 05 серпня 2010 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованого страхового акту № 701 від 04 листопада 2010 року, платіжним дорученням № 22144 від 08 листопада 2010 року перерахував на рахунок СТО, де здійснювався ремонт пошкодженого застрахованого транспортного засобу 57 819,19 гривень страхового відшкодування (а.с. 50).

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту статей 22, 1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.

Згідно положень вказаного Закону позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2010 року у справі № 3-10301/2010 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 05 серпня 2010 року сталася саме з вини Зленка Костянтина Миколайовича, який керуючи автомобілем марки «КІА», державний номерний знак АІ 5819 ВМ, порушив правила початку руху та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Зленка К.М., залученого за ініціативою суду для правильного і своєчасного вирішення спору, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Зленка Костянтина Миколайовича - страхувальника (власника) автомобіля марки «КІА», державний номерний знак АІ 5819 ВМ, на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди (05.08.2010) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», на підставі полісу серії ВС/340014, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень (а.с. 82).

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «КІА», державний номерний знак АІ 5819 ВМ, яким керував Зленко К.М. був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», надіслав відповідачу заяву від 16 жовтня 2012 року за № 09-06-06/25220 про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 56-59).

У відповідь на заяву, приватне акціонерне товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» листом за № 12982-22 від 26 листопада 2012 року повідомило відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування (а.с. 60).

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990,00 гривень.

Щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом серії ВС/0340014) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 25 500,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень (а.с. 71).

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії ВС/0340014. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 05 серпня 2010 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Так, відповідно до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Ні цим Законом, ні іншими законодавчими актами не передбачено для відповідача обов'язку здійснити виплату позивачу страхового відшкодування із сумою франшизи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2008 року у справі № 11/406-07.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при розрахунку ціни позову врахував ліміт відповідальності відповідача за полісом серії ВС/0340014, а також вирахував розмір франшизи, передбачений цим Полісом.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості матеріальної шкоди проводиться відповідними особами (оцінювачами, суб'єктами оціночної діяльності).

Так, в силу частини сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. В даному випадку розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник, з огляду на звіт про оцінку автомобіля № АА1982НО-07.09/5 дод від 07 вересня 2010 року, складає 65 973,37 гривень.

Актом виконаних робіт № АМЛ-001256 від 14 жовтня 2010 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Автогарант АВ» визначено вартість виконаних робіт і запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО, що складає 58 569,19 гривень з ПДВ (а.с. 45-47).

Позивачем як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у дорожньо-транспортній пригоді особи, платіжним дорученням № 22144 від 08 листопада 2010 року виплачено страхове відшкодування у розмірі 57 819,19 гривень, виходячи з фактичної вартості ремонту транспортного засобу, визначеної відповідно до документів станції технічного обслуговування.

Верховним Судом України у листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19 липня 2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Слід відзначити, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин страхування (постанова Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92).

При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Господарським судом достовірно встановлено та прийнято в якості належних доказів спричинення збитків власнику автомобіля «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО, акт виконаних робіт № АМЛ-001256 від 14 жовтня 2010 року та платіжне доручення № 22144 від 08 листопада 2010 року, оскільки з наявних в них відомостей можна дійти однозначного висновку, що ремонтні роботи на загальну суму 57 819,19 гривень спрямовані саме на усунення порушень, заданих внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Відносини страхування регулюються, зокрема, главою 67 Цивільного кодексу України «страхування» у статті 983 якої визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Також, Закон України «Про страхування» визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (стаття 4), а статтею 18 цього Закону також визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Таким чином договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Аналогічну правову позицію викладено в листі Верховного Суду України від 19 липня 2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

Наявна в матеріалах справи квитанція від 21 жовтня 2009 року, свідчить про внесення страхувальником страхового платежу (премії), і, відповідно набрання чинності Договором (а.с. 143).

Господарським судом на підставі ретельної правової оцінки умов Договору достовірно встановлено, а відповідачем не спростовано факту набрання чинності зазначеним договором (в тому числі і на момент настання страхового випадку у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05 серпня 2010 року), та обумовлену цим обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. До такого висновку господарський суд дійшов виходячи з того, що страховий платіж (страхову премію) на користь страховика (позивача) страхувальник здійснив 21 жовтня 2009 року, тобто ще до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, і цей факт не спростовано відповідачем.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика (обмежується фактичними витратами страхової компанії).

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії ВС/0340014), а до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» як особи, відповідальної за завдані збитки.

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу шкоди в порядку регресу з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 2075/17 від 30 жовтня 2013 року зазначає, що відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу № 0502-03-12/1012 від 09 жовтня 2009 року, застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки Ford Fiesta, державний номерний знак АА 1982 НО, номер кузова: WSOHXXWPJH8L40638.

В свою чергу документи, що свідчать про пошкодження транспортного засобу, розрахунок майнової шкоди (звіт про оцінку, акт виконаних робіт), та додане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу містять інформацію про автомобіль марки Ford Fiesta, державний номерний знак АА 1982 НО з номером кузова: WFOHXXWPJH8L40638, що, на думку відповідача, є безумовною підставою для відмови в позові, оскільки здійснена позивачем страхова виплата суперечить пункту 2.4.1.2 Договору.

Не погоджуючись із запереченнями відповідача, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

09 жовтня 2009 року на адресу позивача надійшла заява Кулик М.В., в якій остання просила укласти договір страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля марки Ford Fiesta, державний номерний знак АА 1982 НО, номер кузова: WFOHXXWPJH8L40638 (а.с. 151).

Згідно умов договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 548074 від 09 жовтня 2009 року, застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки Ford Fiesta, державний номерний знак АА 1982 НО, номер кузова: WSOHXXWPJH8L40638, який належить Кулик Мілені Віталіївні (а.с. 11-13).

Пунктом 2.8.1 Договору визначено, що цей договір укладено на підставі заяви страхувальника за формою, встановленою страховиком.

Не вважається страховим випадком факт заподіяння шкоди застрахованому транспортному засобу та/або застрахованому додатковому обладнанню, якщо номери кузова (рами) застрахованого транспортного засобу не відповідають записам у реєстраційних документах (пункт 2.4.1.2 Договору).

Згідно реєстраційного документа - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС 608244, номером кузова (шасі) автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО, є WFOHXXWPJH8L40638 (а.с. 51-52).

Слід зазначити, що ідентифікаційний номер (позначення) ТЗ (vehicle identification number - VIN) - структурне поєднання буквено-цифрових символів, яке присвоюється виробником ТЗ з метою ідентифікації останнього та наноситься на деталі кузова, шасі, що складається із 17 знаків, умовно поділених на 3 частини.

Пунктом 6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначено, що тип, модель КТЗ визначаються за міжнародним кодом виробника КТЗ, за описовою частиною VIN-коду (позиції з першої до дев'ятої) та за реєстраційними документами країни-виробника. Перші три символи VIN-коду, як правило, визначають географічну зону, коди країни і виробника КТЗ. Літерно-цифрові позначення в описовій частині VIN-коду (позиції з четвертої до дев'ятої) містять кодовані дані про тип автомобіля, його конструкцію, тип кузова, тип двигуна, конструкцію привода, робочий об'єм двигуна тощо.

З пояснень представника позивача вбачається, що при друкуванні тексту Договору була допущена технічна помилка.

Отже, допущена в Договорі описка в номері кузова (шасі), не є підставою для відмови в позову, оскільки з даних заяви Кулик М.В. про страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів від 09 жовтня 2009 року, протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 11 серпня 2010 року, звіту про оцінку автомобіля № АА1982НО-07.09/5 дод від 07 вересня 2010 року, акту виконаних робіт № АМЛ-001256 від 14 жовтня 2010 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ААС608244 вбачається, що номер кузова (шасі) автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АА 1982 НО, є ідентичним, а тому наявні підстави для достовірного висновку про те, що саме вказаний автомобіль є застрахованим за Договором.

Господарський суд відзначає, що допущена в тексті Договору помилка у другому символі VIN-коду застрахованого автомобіля не впливає на марку, модель, колір, комплектацію транспортного засобу, дату виготовлення автомобіля.

Посилаючись на Лист Верхового Суду України від 11 липня 2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» та постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідач зазначає, що застосування положень статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» можливе лише у випадку передачі страхувальником свої прав страховику на підставі договору щодо заміни сторони у зобов'язанні, якого не додано до позовної заяви.

Залишаючи поза увагою заперечення відповідача у наведеній частині, господарський суд виходить з наступного.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. Суброгація виникає на підставі закону (стаття 993 ЦК України, стаття 27 Закону України «Про страхування»). При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто, за суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. Розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування. Відтак, при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. Для виникнення права на суброгацію укладання окремої угоди не вимагається, оскільки вона виникає на підставі закону.

Даної правової позиції, зокрема, дотримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі «Вісник Верховного Суду України» № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

В даному випадку при зверненні з позовом позивач правомірно посилався на приписи статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування».

З огляду на викладене, сума страхового відшкодування, що була сплачена позивачем страхувальнику підлягає стягненню з відповідача саме в порядку регресу.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує інші наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільної відповідальності.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 гривень є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до приписів статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок № 7-Д; код ЄДРПОУ - 00034186, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 24 990,00 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 720,50 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 10.12.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2013.

Суддя С.М. Фурсова