Рішення № 36013671, 11.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2013 Справа № 905/7723/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Павленко М.С., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Костянтинівського міського відділу управління МВС України в Донецькій області про стягнення 817 грн. 20 коп.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Поздняр С.В. за довір.

від відповідача: Радиш Ю.В. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» звернувся до господарського суду з позовною заявою до Костянтинівського міського відділу управління МВС України в Донецькій області про стягнення суми пені у розмірі 611,63грн. та 3% річних у розмірі 205,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст.26,27 Закону України «Про електроенергетику», ст. 20, 174, 193, 231-232 ГК України, ст.ст.1, 3, 11, 16, 258, 625 ЦК України.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що несвоєчасні розрахунки за спожиту електроенергію пов'язані з недостатнім бюджетним фінансуванням.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що 30.01.2001 року між ВАТ «Донецькобленерго» (далі - Позивач) та Костянтинівським міським відділом ГУМВС України в Донецькій області (надалі - Відповідач) було укладено договір про користування електричною енергією (надалі - Договір) за №510 (а.с.10-12), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 5 Договору, його укладено на строк до 31.12.2003. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну жодної із сторін не буде заявлено про відмову від договору, або про його перегляд.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до ч. 3 п.5 Додатку №5 "Порядок розрахунків за електроенергію" до договору для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 10 банківських днів з дня його отримання.

Пунктом 6 Додатку №5 "Порядок розрахунків за електроенергію" до договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу та 3% річних з простроченої суми.

27.03.2012 року у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго». Відбулася державна реєстрація статуту ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» в новій редакції. 30.03.2012 внесенні зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій та видана Довідка з ЄДРПОУ. Інші реквізити підприємства залишилися без змін.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання відповідачу електричної енергії, та поставив за період з травня 2012 по липень 2013 року активної та реактивної електроенергії, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції.

Позивач оформив та направив відповідачу рахунки за період з травня 2012 по липень 2013 року за спожиту активну та реактивну електроенергію на загальну суму 177240,77 грн., а останній отримав рахунки за спожиту електроенергію, що підтверджується відмітками на других екземплярах рахунків. (а.с.19-38).

Відповідач не сплатив вчасно та в повному обсязі вартість спожитої електричної енергії за період з травня 2012 по липень 2013 року, у зв'язку з чим позивач, керуючись вимогами статей 216- 218 Господарського кодексу України, статей 549, 625 Цивільного кодексу України звернувся з позовом до суду.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 611,63грн та 3% річних у розмірі 205,57грн.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, встановлено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок сум пені та 3% річних суд вважає що позовні вимоги розраховані арифметично вірно та обґрунтовано, такими, що заявлені у відповідності до статті 258 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетного фінансування, то суд вважає, що це не звільняє відповідач від виконання зобов'язань, оскільки така обставина не визначена законодавчо такою, що звільняє від виконання зобов'язання.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Вищого господарського суду України від "27" жовтня 2011 р. у справі № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Оскільки відповідач в порушення умов Договору не своєчасно сплачував кошти за спожиту електроенергію позивач, правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати отриманої відповідачем електроенергії.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Костянтинівського міського відділу управління МВС України в Донецькій області про стягнення 817 грн. 20 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (85114, м.Костянтинівка, вул.. Горького,2 ЄДРПОУ 031057) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) заборгованість у розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 20 коп., яка складається із суми пені у розмірі 611,63грн, 3% річних у розмірі 205,57грн.

Стягнути з Костянтинівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області (85114, м.Костянтинівка, вул.. Горького,2 ЄДРПОУ 031057) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 11 грудня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 13 грудня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов