Рішення № 36006773, 05.12.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11324/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ісаєвської О.В.,

при секретарі - Субін Т. О.,

Братасюк О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ВРЕР-1 м. Донецька УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про звернення стягнення на предмет застави,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ВРЕР-1 м. Донецька УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області з вимогою звернути стягнення на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція ПАТ «ВТБ Банк» на предмет застави: автомобіль марки - LAND ROVER, модель - RANGE ROVER, тип - легковий універсал, 2011 року випуску, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, НОМЕР_4 (далі - автомобіль), зареєстрований в МРЕВ-7 м. Києва, держ. номер НОМЕР_2 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 1168860,00 грн. для задоволення кредитних вимог ПАТ «ВТБ Банк» у розмірі 730483,83 грн. за кредитним договором № R52110152925В від 10.11.2011 р., а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВТБ Банк» сплачений у справі судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ПАТ «ВТБ Банк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір, з метою забезпечення виконання якого ОСОБА_3 передав у заставу банку зазначений автомобіль. У подальшому ОСОБА_3 всупереч договору застави здійснив продаж предмета застави (автомобіля), який наразі є власністю ОСОБА_2. Позивач вказує, що застава зберігає силу якщо майно переходить у власність іншої особи, а звернення стягнення на заставлене майно здійснюється, зокрема, за рішеннями суду.

Представники відповідача ОСОБА_2 заперечили проти позову. Зазначили, що 19.04.2012 р. за відплатним договором купівлі-продажу відповідач придбала автомобіль у ОСОБА_4, на час укладення договору не знала і не могла знати про існуюче обтяження банку щодо автомобіля. До цього автомобіль кілька разів змінював власника. Також представники відповідача вказали що відповідач є добросовісним набувачем автомобіля.

Ухвалою суду від 31.07.2013 р. у цій справі забезпечено позов: накладено арешт на автомобіль, який належить відповідачеві на праві приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За правилами ч. 1 і ч. 3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Треті особи належно повідомлені про розгляд справи. Правом взяти участь у судових засіданнях не скористалися: у судові засідання не з'являлися, своїх представників не направили. Пояснень щодо позову та обставин справи не надали.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

10.11.2011 р. між ПАТ «ВТБ Банк» і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № R52110152925В, за яким ОСОБА_3 як позичальник отримав у банку кредит у розмірі 700000,00 грн. з строком кредитування до 10.11.2018 р., процентною ставкою 18,00 % з метою придбання у власність в інтересах сім'ї нового автомобіля (а.с. 9-13). Кредит видано і одержано 10.11.2011 р. (а.с. 15, 16). Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором застави від 10.11.2011 р. (а.с. 17). Пунктом 5 договору застави передбачено, що письмову згоду на заставу автомобіля надано дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_6. Предметом застави є легковий автомобіль оцінений в 1168860,00 грн.: марка - LAND ROVER, модель - RANGE ROVER, тип - легковий універсал, 2011 року випуску, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, НОМЕР_4, який належить ОСОБА_3 як заставодавцю на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 10.11.2011 р. ВРЕР № 1 м. Донецька УДАІ ГУ МВСУ в Донецькій області, зокрема, на підставі довідки-рахунку ДПІ 139771 від 10.11.2011 р.

14.11.2011 р. об 11:41:56 за № 11838459 на підставі зазначених кредитного договору і договору застави зареєстровано обтяження щодо зазначеного автомобіля, обтяжувачем є ПАТ «ВТБ Банк». Предмет застави оцінено сторонами у 1168860,00 грн., розмір основного зобов'язання 700000,00 (а.с. 132).

За заявою ОСОБА_3 про реєстрацію ТЗ, придбаного в торговельній організації, від 10.11.2011 р., поданою до ВРЕР № 1 м. Донецька УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3, про що ВРЕР № 1 видано свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 10.11.2011 р. До зазначеної заяви ОСОБА_3 додано довідку-рахунок та вантажну митну декларацію щодо автомобіля.

За заявою ОСОБА_3 про зняття з обліку для реалізації від 20.01.2012 р., поданою до ВРЕР № 1 м. Донецька УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, зазначений автомобіль 20.01.2012 р. знято з обліку для реалізації. Станом на 20.01.2012 р. автомобіль під арештом не перебуває, у «БД Контроль» не значиться.

З наданих органами ДАІ документів вбачається:

- ОСОБА_3 відчужив автомобіль ОСОБА_5, яка зареєструвала його у органі ДАІ 20.01.2012 р.;

- ОСОБА_5 відчужила автомобіль ОСОБА_4, який зареєстрував його у органі ДАІ 28.03.2012 р.

ОСОБА_4 за відплатним договором купівлі-продажу продав автомобіль ОСОБА_2. 18.04.2012 р. за ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності автомобіль, про що ВРЕР-7 УДАІ в м. Києві видано свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 20.01.2012 р. (а.с. 105), зокрема, на підставі довідки-рахунку ДПІ 553124 від 18.04.2012 р. (а.с. 95, 101).

З наданих органами ДАІ документів вбачається, що під час кожного випадку взяття і зняття з обліку зазначеного автомобіля, органи ДАІ перевіряли автомобіль по всіх базах «АІС», у т.ч. «Арешт АМТ», «Контроль АМТ». У жодній з баз автомобіль під арештом не значився.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 неналежно виконує свої зобов'язання щодо повернення позивачеві кредиту. У зв'язку з цим станом на 29.09.2012 р. загальна сума, що підлягає сплаті ОСОБА_3 за кредитним договором, відповідно до наданого позивачем розрахунку складає 730483,83 грн. (а.с. 5, 7, 8). Зазначений розрахунок сторонами та третіми особами не оспорювався, пояснень чи заперечень щодо невірності його складення судові не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «По заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 586 ЦК України). Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до п. 7.2 договору застави від 10.11.2011 р. заставодавець (ОСОБА_3) має право розпоряджатися предметом застави (автомобілем) тільки з письмової згоди заставодержателя (ПАТ «ВТБ Банк»). Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ВТБ Банк» не давав ОСОБА_3 письмової згоди щодо відчуження автомобіля ОСОБА_5. Не давала такої згоди і дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_6.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.

У справі відсутні відомості щодо негайного письмового повідомлення ОСОБА_3 банку про відчуження предмета обтяження (автомобіля).

Згідно ч.ч 1, 3 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.10.2013 р. (а.с. 132) вбачається, що автомобіль обтяжено банком 14.11.2011 р. об 11:41:56 за № 11838459.

20.01.2012 р. автомобіль відчужено ОСОБА_3 ОСОБА_5 Отже, на дату відчуження автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містилися відомості щодо обтяження автомобіля.

Частиною першою статті 388 ЦК України передбачено: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У справі встановлено, що ОСОБА_3 без згоди банку, як заставодержателя і як обтяжувача за договором застави, відчужив автомобіль ОСОБА_5; ОСОБА_5 відчужила автомобіль ОСОБА_4; ОСОБА_4 за відплатним договором купівлі-продажу продав автомобіль відповідачу ОСОБА_2.

За умовами договору застави і зазначеними вище положеннями ЦК України, законів України «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ОСОБА_3 (заставодавець), не мав права відчужувати ОСОБА_5 автомобіль (предмет застави) без згоди ПАТ «ВТБ Банк» (заставодержатель). Отже, може йтися лише про можливу незаконність набуття ОСОБА_5 права власності на автомобіль без згоди заставодержателя. Однак, ПАТ «ВТБ Банк» не звернулося з вимогою про визнання недійсним правочину, за яким ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_5 автомобіль, який, у свою чергу, міг бути відчужений лише за письмовою згодою банку.

Відчужувачі у двох наступних правочинах ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не є сторонами договору застави з банком. У справі не надано доказів того, що ОСОБА_5, ОСОБА_4 не мав права відчужувати спірний автомобіль.

З урахуванням зазначеного, суд надходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем автомобіля марка - LAND ROVER, модель - RANGE ROVER, тип - легковий універсал, 2011 року випуску, колір - чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, НОМЕР_4; відповідач ОСОБА_2 набула право власності на зазначений автомобіль без обтяжень.

За таких обставин у задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 17 Закону України «Про заставу», ст. 9, 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 16, 388, 586 ЦК України, ст.ст. 4, 57-60, ст.ст. 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ВРЕР-1 м. Донецька УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Ісаєвська