Рішення № 36005738, 12.12.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/ 790/7739/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа №638/6522/13ц Омельченко К.О.

Категорія: аліменти Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

Суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Сватенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору про сплату аліментів на дитину та зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИЛА :

13 травня 2013 року позивач звернулась у суд з позовом в якому просила розірвати договір про сплату аліментів на дитину від 30 жовтня 2004 року. Визначити розмір аліментів та щомісячно стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини його щомісячного сукупного доходу (заробітку), але не меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви й до моменту досягнення дитиною повноліття .

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що з відповідачем з 22 травня 1999 року по 18 березня 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі від якого мають дочку ОСОБА_5

Позивач зазначає, що у 2004 році вони з відповідачем припинили шлюбні відносини, у зв»язку з чим за їх спільним бажанням 30 жовтня 2004 року вони уклали нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину, умовами якого було передбачено, зобов»язання відповідача щомісячно, не пізніше останнього числа кожного місяця, сплачувати аліменти на утримання дочки в розмірі 600 грн. до досягнення нею повноліття.

Як на підставу розірвання зазначеного договору, позивач, з посиланням на вимоги ч.2 ст. 651 ЦК України, зазначає на неодноразове порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме: несвоєчасне сплачування ним аліментів, з затримкою у сплаті від одного тижня до одного місяця та на більш триваліший час та не реагування ним на її усні прохання щодо сплати заборгованості по аліментам , у зв»язку з чим вона була змушена неодноразово надсилати листи за місцем його роботи з проханням погасити заборгованість. Позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем умов вказаного договору, були грубо порушені права їх дитини на достатній рівень життя, що завдало моральні страждання їй та дочці.

Як на підставу збільшення розміру аліментів позивач, з посиланням на вимог ч.1 ст. 192 , ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч.2 ст. 182, ст.ст.183, 185, 191 СК України, зазначає на те, що розмір визначених в договорі аліментів на сьогоднішній час є недостатнім для матеріального утримання дитини , оскільки на її навчання вона витрачає не менш 2500 грн. на місяць, 1750 грн. на придбання одягу та взуття. У зв»язку з перенесеними хворобами дитини та час хвороби вона витратила близько 300 грн. на придбання ліків. А також на те, отримувана нею заробітна плата і отримувані від відповідача аліменти є недостатніми для матеріального утримання дочки. Позивач також зазначає, що з моменту укладення зазначеного договору матеріальний стан відповідача суттєво збільшився , що на її думку є підставою для збільшення розміру сплачуваних ним аліментів.

Як на підставу визначення розміру аліментів в частині від доходу відповідача, позивач ,з посиланням на ч.1 ст. 184 СК України, зазначає, що відповідач працює, має регулярний дохід.

В запереченнях проти позову відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позову в частині розірвання договору та збільшення розміру аліментів до 1/4 частки від сукупного доходу у зв»язку з безпідставністю таких вимог позивача та внести зміни до договору про сплату аліментів на дитину шляхом збільшення ставки з 600 грн. до 1100 грн. ( а.с. 51-54).

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції позов визнав частково та не заперечуючи щодо вимог позивача про збільшення розміру аліментів , свої заперечення обґрунтовував тим, що не може сплачувати аліменти в сумі 1/4 частини всіх видів його заробітку, оскільки має другу сім»ю та малолітню дитину, також на його утримання знаходяться батьки-пенсіонери, інших доходів, крім заробітної плати не має, а тому не заперечує щодо збільшення розміру аліментів до 16 % заробітку на утримання дитини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено частково.

Суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору про сплату аліментів на дитину від 30 жовтня 2004 року.

Суд змінив розмір аліментів з 600 грн. до 1/4 частини усіх видів заробітку та стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) починаючи з 13.05.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку .

Суд стягнув з відповідача на користь держави 114,70 грн. судового збору та допустив негайне виконання рішення суду в межах суми платежів за один місяць.

В апеляційній скарзі відповідач просить змінити рішення суду в частині стягнення з нього аліментів починаючи з 13.05.2013 року до 15.10.2013 року та в цій частині в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. Також просить змінити рішення суду та зменшити розмір стягнутих з нього аліментів до 16, 5 % та внести відповідні зміни до договору про сплату аліментів від 30.10.2004 року.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та порушенням судом першої інстанції норм ч.1 ст. 182, ст. 192 СК України, а саме тим, що суд не взяв до уваги наявність на його утриманні другою неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_6 від другого шлюбу який також страждає рядом захворювань.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились .перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог частин 1 та 3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та змінюючи розмір аліментів на утримання повнолітнього сторін , з 600 грн. до 1\4 частини всіх видів заробітку(доходу), відповідача, а також стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти в зазначеному розмірі, суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 189, 192 СК України, виходив з того, що з часу укладання договору минуло майже 10 років та за цей час змінився економічний стан в країні і зросли потреби дитини, пов»язані з необхідністю її навчання та духовного розвитку, при цьому врахував стан здоров»я малолітньої дочки сторін.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна.

В частинах 2 та 3 ст. 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька і або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ст. 189 СК України батьки мають право укладати договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначають розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов»язку за договором аліменти з нього можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса.

В роз»ясеннях, які містяться в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено,що згідно з ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов»язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укладати договір про сплату аліментів на дитину . Договір має бути укладеним письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком свого обов»язку за договором, стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішення, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

Таким чином, за змістом вказані норми матеріального права передбачають, що домовленість батьків щодо утримання дитини засвідчується в укладеному між ними нотаріально посвідченому договорі, при цьому розмір аліментів визначається у грошовій або натуральній формі.

Як свідчать матеріали справи 30 жовтня 2004 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину , відповідно до пунктів 2 та 3 умов якого , відповідач зобов»язувався сплачувати аліменти на утримання дочки сторін в розмірі 600 грн. щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця до досягнення дочкою ОСОБА_5 повноліття.

В пунктах 7 та 8 умов зазначеного договору встановлено, що при відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішується в судовому порядку та в разі невиконання ОСОБА_3 обов»язку по сплаті аліментів, аліменти можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса (а.с.6).

В ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як свідчать матеріали справи, з вимогою щодо зміни умов зазначеного договору сторони у встановленому законом порядку у суд не звертались та судом відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог щодо його розірвання і в цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Вказані обставини справи свідчать про те, що зазначений вище договір є чинним.

Згідно до вимог ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів , визначений за рішенням суду або за домовленістю між сторонами , може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз»яснень , які містяться в п. 23 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, вказана норма СК України, яка регулює порядок зміни розміру алементів, тобто є спеціальною нормою, яка регулює виниклі між сторонами правовідносини, передбачає право позивача на збільшення розміру аліментів визначеного за домовленістю сторін і передбачає при цьому необхідності зміни умов договору.

Як свідчать матеріали справи з моменту укладення сторонами зазначеного договору пройшло понад 9-ти років та матеріальний стан відповідача поліпшився у зв»язку зі збільшенням його заробітної плати, про що свідчать довідки про її отримання та за період з січня по жовтень 2012 року його дохід , за виключенням податку, складає 83096 грн., що становить 8310 грн. на місяць ( а.с.11-12, 16).

Матеріали справи також свідчать про те, що відповідач має іншу сім»ю та на його утриманні знаходиться малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.55-56).

При цьому доказів, які б свідчили, що на утриманні відповідача знаходяться також батьки-пенсіонери та працездатна дружина, відповідач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України суду не надав, а надані ним копії посвідчення , щодо роботи його дружини в якості здобувача юридичного факультету Харківського Національного Університету .В.Н. Каразіна та копії пенсійних посвідчень його батьків , не доказують факту їх знаходження на утриманні відповідача.

Відповідно довідки про заробітну плату позивача, її дохід за період з січня по жовтень 2012 року, за виключенням податку, складає 29898 грн., що становить 2990 грн. (а.с. 20) . Відповідно до довідки про заробітну плату, надану представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції , за період з січня по жовтень 2013 року ,за виключенням податків дохід позивача складає 19178 грн. , що становить 1918 грн. на місяць та отримані нею аліменти від відповідача складають в середньому по 600 грн. на місяць, тобто дохід позивача складає 2518 грн. на місяць , що значно нижче від доходу відповідача та свідчить про те, що дочка сторін менше матеріально забезпечена, ніж син відповідача від другого шлюбу.

Вказані вище обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для збільшення розміру сплачуваних відповідачем на користь позивача аліментів на утримання дочки.

Однак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо визначення розміру таких аліментів в 1\4 частині усіх видів заробітку (доходів) відповідача , щодо визначення терміну , починаючи з якого відповідач повинен сплачувати ці аліменти та не врахувавши наявності домовленості сторін про утримання дитини, викладеної в укладеному між ними 30 жовтня 2004 року нотаріально посвідченому договорі, який на теперішній час є чинним та відповідно до умов якого та вимог ч.2 ст. 189 СК України такі аліменти визначені в грошовій сумі, а не в частині усіх видів заробітку відповідача.

Суд першої інстанції також, в порушення вимог ст. 192 СК України визначив сплату відповідачем нового розміру аліментів з дня пред»явлення позивачем позову, а не з дня набрання рішенням законної сили , не врахувавши при цьому, що на утриманні відповідача знаходиться малолітня дитина ( п.3 ч.1 ст. 182 СК України)

Крім цього, суд першої інстанції в порушення вимог ч.2 ст. 181 та ст. 189 та ч.1 ст. 192 СК України , при наявності зазначеного вище договору про сплату аліментів на дитину, за рішенням суду повторно стягнув з відповідача на користь позивача на утримання їх дочки такі аліменти.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права (п.4 ч1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням в цій частині нового рішення про збільшення розміру сплачуваних відповідачем аліментів у грошовій формі, за договором про сплату аліментів на дитину від 30.10.2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 10662.

Розмір такого збільшення аліментів, суд апеляційної інстанції , визначає у сумі 1400 грн. з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, знаходження на утриманні у відповідача іншої дитини та стану здоров»я дітей .

Крім того, суд першої інстанції невірно визначив розмір судового збору , який підлягав стягненню з відповідача та визначив такий розмір в сумі 114 грн. 70 коп., хоча відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір » такий розмір встановлюється в сумі 229 грн.40 коп.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні та збільшенню розміру стягнутого з відповідача на користь держави судового збору до зазначеної вище суми.

В частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо розірвання укладеного між сторонами 30.10.2004 року договору про сплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку сторонами не оскаржується, а тому його законність та обгрунтованість в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

З огляду на наведене рішення суду першої інстанції в іншій частині підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2013 року, скасувавши його в частині зміни розміру аліментів з 600 грн. до 1/4 частини усіх видів заробітку та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) починаючи з 13.05.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Збільшити розмір сплачуваних ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, за договором про сплату аліментів на дитину від 30.10.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 10662 до 1400 грн. щомісячно.

Збільшити розмір стягнутого з ОСОБА_3 на користь держави судового збору до 229 грн. 40 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий,суддя :

Судді :