Рішення № 36001366, 05.12.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 528/1138/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4206/2013 Головуючий у 1-й інстанції Радзівон О. І.

Доповідач Хіль Л. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Хіль Л.М.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору від 14 березня 2008 року не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 28 209 грн. 15 коп..

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.03.2008 року у розмірі 24 414 грн. 14 коп., з яких заборгованість за кредитом становить 8 766 грн. 33 коп. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом 15647 грн. 81 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 282 грн. 09 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ БК «ПриватБанк» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року змінити та ухвалити рішення про повне задоволення позовних вимог Банку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що сторони при укладені кредитного договору досягли згоди з усіх його істотних умов. Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умов Договору, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Крім того, вважає висновок місцевого суду про пропущення строку позовної давності необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2008 року між ВАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н відповідно якого, на ім'я відповідача було відкрито кредитний картковий рахунок про надання кредитного ліміту в розмірі 8000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредиту з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається з Заяви про відкриття рахунку разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами, викладені в письмовій формі.

Внаслідок невиконання умов договору ОСОБА_1, утворилась заборгованість в сумі 28209 грн. 15 коп., яка складається з: 8766,33 грн. - заборгованість за кредитом; 15647,81 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2213,62 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 1331,3931 грн. - штраф (процентна складова). Відповідні розрахунки проведені Банком та містяться в матеріалах справи (а.с.4-6).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач почав порушувати умови Договору з листопада 2009 року та з врахуванням положень ст.. 258 ЦК України щодо застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача лише суми заборгованості за кредитом та заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та порушують норми матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що пропустив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Так, при розгляді даної справи було достовірно встановлено, що при укладенні договору про надання банківських послуг - відкриття карткового рахунку з кредитним лімітом 8000 грн. клієнту було видано кредитну карту строк дії якої розпочався з 14.03.2008 року.

Із Заяви про відкриття рахунку вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, з якими погодився та засвідчив особистим підписом 14.03.2008 року.

Відповідно п. 3.1.3 Привал користування платіжною карткою, по закінченню встановленого строку дії, відповідна картка продовжується на новий строк шляхом надання Клієнту карти з новим строком дії, за відсутності письмової заяви держателя карти про закриття картрахунку.

Пунктом 6.4 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, передбачено, що у випадку незгоди зі змінами правил та / або тарифів банку, позичальник зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком (у випадку, якщо вона є), в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його повіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картковому рахунку письмово інформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання.

Тобто, сторони, укладаючи зазначений договір досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії карткового договору, тобто момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

Таким чином, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки на строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії картки.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту укладення вказаного кредитного договору від 14.03.2008 року, сторони про припинення дії укладеного Договору не заявляли. При цьому, відповідач ОСОБА_1 не надав Банку письмової заяви про закриття картрахунку.

За таких обставин строк дії картки, у тому числі строк дії кредитного договору пролонговувався з кожним роком.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, місцевий суд належним чином не перевірив та не врахував діючі норми матеріального права та надані позивачем належні та допустимі докази, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку.

Відповідно ч.2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з цим, згідно розрахунку заборгованості за Договором, Банком не було пред'явлено позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені).

Відповідно п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг, в разі порушення Клієнтом строків платежів по любому з грошових зобов'язань, передбачених даним договором більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. Тобто розмір штрафних санкцій було передбачено Умовами укладеного Договору і ОСОБА_1 погодився на їх виконання.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано, застосувавши п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, відмовив в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом, а також штрафу відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг (фіксованої частини та процентної складової).

Розрахунки заборгованості, надані позивачем сумнівів у колегії суддів не викликають.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки ( ст. 10, 60 ЦПК України).

Відповідно до принципу диспозитивності розгляду цивільної справи, суд має вирішувати справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів ( ст.. 11 ЦПК України).

Рішення суду повинно ґрунтуватись на нормах закону та доказах, досліджених при розгляді справи.

А тому, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на нормах закону та грубо порушують норми матеріального та процесуального права.

Викладені в апеляційні скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом, а також штрафу відповідно до пункту 8.6. Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина та процентна складової підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Судові витрати понесені позивачем по оплаті судового збору при подачі позову до суду в сумі 282,09 грн. (а.с.1) та судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 141,05 грн. (а.с.38) документально підтвердженні та складають загальну суму 423,14 грн. Зазначена сума судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 п.1, 4, ст. 314 ч. 2, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року змінити.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14.03.2008 року у розмірі 28 209 грн. 15 коп., з яких заборгованість за кредитом - 8 766грн. 33 коп.; 15647 грн. 81 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2213,62 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 250 грн. - штраф (фіксована частина); 1331,3931 грн. - штраф (процентна складова)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 423 грн. 14 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: Л.М. Хіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

В.А. Чічіль