Ухвала суду № 35995603, 10.12.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/14675/13-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.

Категорія 51 Доповідач Гансецька І. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Микитюк О.Ю.,

Товянської О.В.

при секретарі: Гуковій О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради про зміну формулювання причин звільнення, стягнення коштів

за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 31 жовтня 2013 року та додаткове рішення Богунського районного суду м.Житомира від 31 жовтня 2013 року,

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 10.02.1983 року працював в комунальному підприємстві Житомирське трамвайно-тролейбусне управління на посаді коваля ручного кування. 24.07.2013 року подав заяву про надання частини щорічної відпустки терміном 15 календарних днів з 24.07.2013 року по 07.08.2013 року. З 25.07.2013 по 31.07.2013 року перебував на лікуванні і 01.08.2013 року подав заяву про звільнення з роботи з 14.08.2013 року за власним бажанням. 07.08.2013 року направив керівнику підприємства нову заяву, в якій просив звільнити його за п.3 ст.38 КЗпПУ в зв'язку з порушенням законодавства про працю.

Наказом від 30.07.2013 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпПУ. Просив визнати формулювання причин звільнення за п.1 ст.36 КЗпПУ таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, змінити формулювання підстав звільнення з п.1 ст.36 на п.3 ст.38 КЗпПУ, зобов'язати відповідача внести зміни до трудової книжки і стягнути з ТТУ на його користь 8954,18 грн. вихідної допомоги та 3000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 31 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Формулювання причин звільнення за п.1 ст.36 КЗпПУ визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, змінено формулювання підстав звільнення на п.3 ст.38 КЗпПУ, за власним бажанням в зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю та умов колективного договору. Зобов'язано відповідача внести відповідні зміни до трудової книжки і стягнуто з КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради на користь позивача 8954,18 грн. вихідної допомоги та 500,00 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі комунальне підприємство «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради просить скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах з 1983 року. Наказом №61-к від 30.06.2013 року його було звільнено з посади коваля ручної ковки трамвайно-пролейбусного депо з 07.08.2013 року за п.1 ст.36 КЗпПУ за згодою сторін на підставі заяви від 24.07.2013 року про надання відпустки з послідуючим звільненням.

01.08.2013 року ОСОБА_2 подав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням з 14.08.2013 року. Наказом в.о. начальника управління №63-з від 05.08.2013 року позивачу продовжено термін відпустки до 14.08.2013 року і звільнено із займаної посади з 14.08.2013 року за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпПУ.

07.08.2013 року позивач подав нову заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням за ч.3 ст.38 КЗпПУ в зв'язку з порушенням адміністрацією законодавства про працю. Попередню заяву про звільнення просив вважати недійсною.

Апелянтом заперечується факт отримання ним заяви позивача про звільнення від 07.08.2013 року. Натомість, подання даної заяви підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції відповідача на даній заяві(а.с.78), а також листом головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 03.10.2013 року, в якому йдеться про наявність в особовій картці двох заяв позивача про звільнення, від 01.08.2013 року, зареєстрованій під вхідним номером 11 та від 07.08.2013 року, зареєстрованій під вхідним номером 6 (а.с.52).

За змістом ст.38 КЗпПУ працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.Водночас працівникові дається право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно вважав, що формулювання причини звільнення ОСОБА_2 з роботи не відповідало вимогам чинного законодавства, оскільки до 14.08.2013 року він мав право відкликати раніше подану заяву про звільнення. Крім зазначеного, ОСОБА_2 просив звільнити його з роботи за власним бажанням і не давав згоди на звільнення за п.1 ч.1 ст.36 КЗпПУ.

Також, судом обгрунтовано визнано наявність підстав для звільнення позивача за власним бажанням в зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, що підтверджується перепискою з відповідачем, територіальною інспекцією з питань праці, головним управлінням праці облдержадміністрації, виконавчим комітетом міської ради.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, відповідно до вимог ст.237-1 КЗпПУ, суд вірно визначив характер немайнових втрат, тривалість вимушених змін у житті позивача, і стягнув на його користь 500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, виходячи при цьому із засад розумності та виваженості.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Змінюючи формулювання причин звільнення, суд помилково зазначив про звільнення позивача із займаної посади на підставі п.3 ст.38 КЗпПУ замість ч.3 ст.38 КЗпПУ. Вказане може бути усунуте шляхом постановлення ухвали про виправлення описки.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 31 жовтня 2013 року та додаткове рішення Богунського районного суду м.Житомира від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :