Рішення № 3599179, 23.04.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/135

23.04.09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мік"

До: Акціонерного комерційного банку "Легбанк"

про: стягнення 788.355,04 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Самійленко Є.В., дов. від 22.04.2009 № 34

Вовк Ж.П., голова ліквід. Комісії протокол від 15.01.2009 № 1

відповідача: Супрун В.А., дов. від 19.12.2008 № 11-2249

Суть спору: стягнення 788.355,04 грн., з яких 785.000,00 грн. –борг за банківським вкладом, 3.344,04 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору банківського вкладу передав кошти банку в сумі 785.000,00 грн. Позивач зазначає, що в наступному останній на підставі норм Цивільного та Господарського кодексів та відповідно до умов договору звернувся до банку про дострокове розірвання договору та повернення суми вкладу, проте відповідач (банк) кошти не повернув. Тому позивач просить стягнути з відповідача 785.000,00 грн. боргу за банківським вкладом та 3.344,04 грн. –3% річних.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що договір банківського вкладу неодноразово продовжувався і відповідач вважає, що останнім днем повернення вкладу позивача (785.000,00 грн.) є 08.06.2009, а тому за відсутності факту настання строку виконання зобов’язання у відповідача відсутній обов’язок повернення позивачеві вказаної грошової суми. Також відповідач зазначив, що у нього є певні складнощі, які виникли у більшості банківських установ України у зв’язку із фінансовою кризою, і банк не має можливості вивільнити суму вкладу з поточної діяльності відповідача з метою дострокового повернення позивачеві суми вкладу.

Ухвалою від 07.04.2009 порушено провадження у справі № 45/135 та призначено її до розгляду на 23.04.2009.

У судовому засіданні 23.04.2009, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2004 між позивачем та відповідачем укладено договір банківського вкладу № 851-ДДЮ-04. За умовами вказаного договору вкладник (позивач) зобов’язувався передати банку (відповідачеві), а банк (відповідач) зобов’язувався прийняти на зберігання грошові кошти вкладника в сумі 550.000,00 грн. на строк з 28.09.2004 до 05.10.2005 з виплатою 16,5% річних (п. 1.1., 2.1. договору банківського вкладу від 28.09.2004 № 851-ДДЮ-04).

В наступному додатковими угодами від 21.02.2005, від 05.10.2005, від 09.11.2005, від 23.02.2006, від 26.12.2006, від 27.12.2007, від 26.03.2008, від 21.07.2008, від 14.11.2008 до договору від 28.09.2004 № 851-ДДЮ-04 неодноразово змінювалися умови останнього.

Згідно п. 2.1. договору від 28.09.2004 № 851-ДДЮ-04 в редакції вищевказаних додаткових угод Банк (відповідач) приймає від вкладника (позивача) на зберігання грошові кошти у сумі 785.000,00 грн. на строк 08.06.2009 з виплатою 15,5 % річних.

Відповідно до п. 2.5. договору від 28.09.2004 № 851-ДДЮ-04 в редакції вищевказаних додаткових угод у разі дострокового розірвання договору або часткового вилучення (зняття) грошових коштів з ініціативи вкладника, останній повинен письмово повідомити про це банк, не менш ніж за сім календарних днів до дати повернення йому грошових коштів.

В судовому засіданні відповідач підтвердив факт внесення позивачем зазначеної суми коштів в банк.

03.02.2009 позивач листом № 8 повідомив відповідача про розірвання договору від 28.09.2004 № 851-ДДЮ-04 та просив перерахувати кошти в сумі 785.000,00 грн. на визначений позивачем рахунок у зв’язку із припиненням (ліквідацією) юридичної особи.

Відповідач отримав вказали ний лист 03.02.2009 року, проте на вказаний лист не відреагував, відповіді не надав, кошти на вказаний позивачем рахунок не перерахував.

В наступному позивач неодноразово звертався о відповідача з листами від 19.02.2009 № 15, від 23.02.2009 № 17, від 27.02.2009 № 25, від 04.03.2009 № 27 з приводу розірвання договору та повернення коштів, проте вказані листи позивача залишені відповідачем без відповіді.

Спір виник в наслідок того, що позивач повідомив відповідача про розірвання договору та вимагає повернення йому суми вкладу та 3% річних з суми прострочення, а відповідач вважає, що останнім днем повернення вкладу позивача (785.000,00 грн.) є 08.06.2009.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з п. 2.5. договору від 28.09.2004 № 851-ДДЮ-04 в редакції вищевказаних додаткових угод, останнім передбачено право позивача на одностороннє розірвання договору, що і було зроблено позивачем листом від 03.02.2009 № 8.

Отже, договір від 28.09.2004 № 851-ДДЮ-04 в редакції додаткових угод є розірваним, а у відповідача відповідно до ст. 653 Цивільного кодексу України виник обов’язок повернення позивачеві 785.000,00 грн. вкладу.

Тому, виходячи з приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.5. договору від 28.09.2004 № 851-ДДЮ-04 в редакції додаткових угод відповідач був зобов’язаний до 10.02.2009 повернути позивачеві 785.000,00 грн. вкладу.

Проте, відповідач свого обов’язку не виконав, кошти позивачеві не повернув, чим порушив права останнього.

Усні посилання відповідача на Постанову Правління НБУ від 04.12.2008 № 413 судом відхиляються, оскільки, по-перше, вказана постанова не регулює правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі Цивільного кодексу України та договору вкладу, по-друге, зазначена постанова не надає відповідачеві права на відмову від повернення вкладу позивача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 785.000,00 грн. вкладу підтверджуються матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 3.344,04 грн. за період з 10.02.2009 по 02.04.2009, за розрахунком позивача, перевіреним судом підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного комерційного банку "Легбанк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 27, код 14291780, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мік" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 12, в літ А, код 30215842, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –785.000 (сімсот вісімдесят п’ять тисяч) грн. 00 коп. –боргу за банківським вкладом, 3.344 (три тисячі триста сорок чотири) грн. 04 коп. –3% річних, 7.883 (сім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 56 коп. –витрат по оплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя С.Балац

Дата підписання рішення: 29.04.2009 року