Постанова № 35985725, 04.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 19/5025/1092/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Блажкевич С.В.

відповідача 1: представник Воїна С.М.

відповідача 2: представник не з'явився

відповідача 3: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.12.12р. у справі № 19/5025/1092/12 (суддя Розізнана І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод"

до відповідача 2:Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Запорізьке регіональне управління" Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит"

до відповідача 3: Закритого акціонерного товариства "Дунаєвецький арматурний завод" в особі арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича

про визнання недійсними іпотечного договору №UAН/201-1 від 25.04.2005 р. та договору застави №UAН/201-2 від 25.04.2005 р.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.13 р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №19/5025/1092/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р..

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.13 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №19/5025/1092/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б.

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №19/5025/1092/12 від 10.12.12р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем правомірно було заявлено даний позов, оскільки він є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням договорів іпотеки №UAН/201-1 та застави №UAН/201-2 від 25.04.2005р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 10.12.12р. у справі 19/5025/1092/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що представник не був присутній в удовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду від 10.12.12р. та взагалі не отримував його повний текст, а тому не міг скористатися своїм законним правом на його оскарження.

На думку апелянта при укладенні договорів іпотеки та застави сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, що передбачені чинним законодавством України, в тому числі і ст. 18 Закону України "Про іпотеку" та закріпили це своїми підписами та печатками під ними, а тому у позивача (який не є стороною договорів) відсутні підстави стверджувати про недійсність договору іпотеки та невідповідність його вимогам законодавства. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивач звернувшись до суду з даними вимогами, просить суд визнати недійсними, укладені між Банком та TOB "Дунаєвецький арматурний завод" договори, посилаючись лише на те, що відповідно до Витягу № 31561843 від 06.10.2011 року та договору купівлі-продажу він є власником майна, що є предметами забезпечення, а тому нібито договір іпотеки та договір застави суперечать законодавству України та підлягають визнанню недійсним.

Крім того, апелянт, зазначає, що при винесенні рішення, суд першої інстанції послався на рішення господарського суду Хмельницької області від 22,10.2004р. у справі №11/16/83-Н, залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2005р., яким визнано недійсними торги з продажу майна цілісного майнового комплексу ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод" та на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.2006р. у справі №19/7244, залишене без змін постановою Вашого господарського суду України від 22.11.2006р., яким визнано недійсним договір.

Окрім того, судом першої інстанції в судовому рішенні не було надано жодної правової оцінки постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2012 року по справі № 9/19/2075, якою було скасовано рішення господарського суду Хмельницької області від 26.08.2010 року та частково постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі № 9/19/2075.

Також акцентує увагу суду апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Представником відповідача 2 подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 10.12.12р. скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Позивач та відповідач 3 не скористались правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу скаржника слід задоволити, а рішення господарського суду Хмельницької області від 10.12.12р. у даній справі слід скасувати, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд, в силу положень статті 101 ГПК України, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2004р. на Товарній біржі "Подільська" було проведено цільовий аукціон з продажу цілісного майнового комплексу ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", переможцем якого стало ВАТ "Чернівцісільмаш", якому ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2004р., продало цілісний майновий комплекс по вул. Леніна,13 у м. Дунаївці, відповідно до акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу від 04.06.2004р. ВАТ "Чернівцісільмаш", як засновник ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод", передало в статутний фонд останнього майно цілісного майнового комплексу загальною вартістю 1 368 854,92грн., а саме - адміністративно-побутовий комплекс, заводоуправління, МЦС, заготовчу дільницю, ГРП, прохідну складу сипучих матеріалів, КНС, котельню, ковальсько-пресовий цех, автогараж, мазутосховище, механічний цех, розчинний вузол, ливарний цех, трансформаторну підстанцію, компресорну.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.10.2004р. у справі №11/16/83-Н, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006р., торги з продажу майна цілісного майнового комплексу ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", які відбулися 01.03.2004р. згідно протоколу №2, було визнано недійсними, а рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.04.2006р. у справі №19/7244, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2006р., визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.05.2004р. комплексу ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", що знаходиться по вул. Леніна,13 у м.Дунаївці, загальною площею 17 260,3кв.м., укладений між ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод" та ВАТ "Чернівцісільмаш".

Дунаєвецьким малим комунальним підприємством "Інвентарбюро" м. Дунаївці надано на запит суду письмову інформацію щодо підстав виникнення права власності на майновий комплекс у м. Дунаївці, вул. Красінських (Леніна, 13), якого вбачається, що таке право було зареєстровано з 23.01.2003р. - ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", 24.05.2004р. - ВАТ "Чернівцісільмаш", з 22.07.2004р.- ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод", з 09.08.2009р. - ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод".

Як встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Хмельницької області від 17.11.2003р. у справі № 13/85-Б припинено процедуру санації боржника, ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

01.03.2004р. в процедурі банкрутства товарною біржею "Подільська" проведено цільовий аукціон з продажу цілісного майнового комплексу ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод" переможцем якого визнано, відповідно до протоколу №2 від 01.03.2004р., ВАТ "Чернівцісільмаш".

20.05.2004р. ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод" та ВАТ "Чернівцісільмаш" укладено договір купівлі-продажу, який був нотаріально посвідчений 24.05.2004р.

Дунаєвецьким МКП "Інвентарбюро" здійснено реєстрацію права власності за ВАТ "Чернівцісільмаш".

29.05.2004 року ВАТ "Чернівцісільмаш" створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод".

Згідно Розділу 4 Статуту новоствореного товариства, який зареєстрований в Дунаєвецькій державній адміністрації 07.06.2004 року, створено статутний капітал у розмірі 1 368 854,92грн., внеском ВАТ "Чернівцісільмаш" став цілісний майновий комплекс, що розташований в м. Дунаївці, вул. Леніна, 13., при цьому відповідно акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу від 04.06.2004р. на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" від 29.05.2004р. ВАТ "Чернівцісільмаш" передало, а ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" прийняло майно загальною вартістю 1 368 854,92грн., з метою формування цілісного майнового комплексу згідно з переліком (додаток №1 та додаток №2).

За Додатком №1 Відповідач-2 передав Відповідачу-1 майно: Адміністративно-побутовий комплекс, Заводоуправління, МЦС, Заготовча дільниця, ГРП, Прохідна складу сипучих матеріалів, КНС, Котельня, Ковальсько-пресовий цех, Авто гараж, Мазутосховище, Механічний цех, Розчинний вузол, Ливарний цех, Трансформаторна підстанція, Компресорна, загальною вартістю 611 551,96грн.

Рішенням виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради №162 від 22.07.2004р. вирішено оформити право власності на цілісний майновий комплекс приміщень та споруд за ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод", а 02.09.2004р. виконавчим комітетом Дунаєвецької міської ради видано свідоцтво про право власності на майно загальною площею 1 7106,5 кв. м., 02.09.2004 Дунаєвецьким МКП "Інвентарбюро" здійснено реєстрацію права власності за ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.10.2004р. у справі №11/16/83-Н за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" до ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод" та товарної біржа "Подільська", яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 03.10.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006р., торги з продажу майна цілісного майнового комплексу ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", які відбулись 01.03.2004 року згідно протоколу № 2, визнано недійсними.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.04.2006р. у справі № 19/7244, що залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2006р., за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Інтертехнологія" до ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод" та ВАТ "Чернівцісільмаш" визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.05.2004р. комплексу ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", що знаходиться в місті Дунаївці, вул. Леніна, 13, всього загальною площею 17 260,3 кв. м., укладений ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", м. Дунаївці, в особі ліквідатора Синишина О.А. та ВАТ "Чернівцісільмаш", м. Чернівці.

25.04.2005р. між Банком "Фінанси і Кредит" та ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" укладено договір поновлювальної кредитної лінії № 201-04-05 з додатковими угодами про відкриття кредитної лінії на суму 2000000грн., у забезпечення виконання якого укладено іпотечний договір №UAН/201-1 від 25.04.2005р., яким в іпотеку Банку надано майновий комплекс, що знаходиться в м. Дунаївці, вул. Леніна, 13, з переліком майна згідно додатку та договір застави № UAН/201-2 від 25.04.2005р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що Житомирський апеляційний господарський суд в постанові від 30.11.2010 правомірно та обґрунтовано не погодився з рішенням суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог, в частині визнання недійсним правочину з передачі ВАТ "Чернівцісільмаш" до статутного капіталу ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" цілісного майнового комплексу, та встановив, що за своєю правовою природою спір щодо правомірності правочину з передачі у статутний фонд ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" цілісного майнового комплексу по вул. Леніна,13 у м. Дунаївцях, перелік приміщень та споруд якого визначений в акті приймання-передачі від 04.06.2004р. з додатком 1 до нього, є корпоративним спором, та дійшов вірного висновку, що звертаючись до суду позивач, з урахування вимог ст. 15, 16 Господарського процесуального кодексу України, не обґрунтував порушення свого права стосовно предмету спору.

Крім того, в постанові суд другої інстанції дійшов висновку, що не будучи учасником корпоративних правовідносин, позивач не може бути суб'єктом корпоративного спору, а тому, правомірно встановив, що його вимога про визнання недійсним правочину з передачі ВАТ "Чернівцісільмаш" до статутного капіталу ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод" цілісного майнового комплексу, задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, в частині визнання права власності на спірне майно за позивачем, в рішенні встановив, що оспорювання права власності позивача Відповідачем - 1 підтверджується наявними у справі копіями процесуальних документів судів за позовами ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод", листами позивача до Відповідача-1, та актами, наданими в матеріали справи, про відмови у допуску на територію спірного майнового комплексу.

Підтримуючи правову позицію суду першої інстанції про визнання за позивачем права власності, суд другої інстанції виходив з того, позивач на момент проведення торгів був власником цілісного майнового комплексу по вул. Леніна,13 у м. Дунаївці, та оскільки, торги і договір купівлі-продажу, які були підставою для підтвердження права власності ВАТ "Чернівцісільмаш" на спірний майновий комплекс, визнані недійсними, відтак не породжують для сторін, як для позивача так і для відповідача-2 жодних правових наслідків, про належність позивачу спірного майна свідчить посилання на це у договорі купівлі-продажу майнового комплексу, що був укладений 20.05.2004р. між ВАТ "Чернівцісільмаш" та ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод".

Крім того, Житомирський апеляційний господарський суд вказав в постанові на те, що суд першої інстанції задовольнив вимогу про визнання права власності, не врахувавши, що така вимога була пред'явлена також і до ВАТ "Чернівцісільмаш", і до Дунаєвецької міської ради, які не оспорюють право власності позивача, у зв'язку з чим, рішення в частині задоволення цієї вимоги до вказаних відповідачів скасував з прийняттям нового рішення - про відмову в позові.

Вищий господарський суд України такі висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині визнання права власності на цілісний майновий комплекс за позивачем розцінив як помилковими, оскільки згідно з ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, що оспорювання певного права - це такий стан цивільного правовідношення, при якому між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб'єктивного права у сторін, а також приналежності такого права певній особі.

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою подання позову ЗАТ " Дунаєвецький арматурний завод" у даній справі є факт визнання недійсними торгів та договору купівлі-продажу спірного цілісного майнового комплексу, а саме - рішеннями господарського суду від 22.10.2004р. та від 05.04.2006р. торги з продажу майна цілісного майнового комплексу ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", які відбулись 01.03.2004 року згідно протоколу № 2, а також, договір купівлі-продажу від 20.05.2004р. комплексу ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", що знаходиться в місті Дунаївці, вул. Леніна, 13, всього загальною площею 17 260,3 кв. м., укладений між ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод", м. Дунаївці, в особі ліквідатора Синишина О.А. та ВАТ "Чернівцісільмаш", м. Чернівці, на підставі яких, спірне майно вибуло із власності позивача, визнано недійсними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, тобто, позивач, в даному випадку, вважається таким, що не втратив право власності.

Вищий господарський суд України, як суд касаційної інстанції, наголосив, що, у даному випадку, суди помилково ототожнили наявність позовного провадження за позовами першого відповідача та процесуальні документи з приводу цього провадження, а також, акти і листування між позивачем та першим відповідачем з оспорюванням права власності позивача.

При цьому, статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Серед юридичних наслідків, що пов'язані з недійсністю правочину є, також, витребування майна, з підстав, передбачених законом, а відтак, застосування судами попередніх інстанцій до правовідносин між сторонами вимог ст. 392 ЦК України є помилковим.

При прийнятті рішення із даного спору суд першої інстанції не звернув увагу на встановлені обставини.

Крім того, судом першої інстанції в рішенні від 26 серпня 2010 року встановлено, що з 09.08.2009 року за позивачем - ЗАТ "Дунаєвецький арматурний завод" було зареєстровано право власності на спірний майновий комплекс.

Аналогічний правовий спір вже мав місце про визнання права власності на спірний майновий комплекс вже мав місце, а саме: 26.10.2011 року було постановлене рішення господарським судом Хмельницької області у справі №12/13/11/662-10 про визнання недійсними іпотечного договору №UAН/201-1 від 25.04.2005р. та договору застави №UAН/201-2 від 25.04.2005р. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.12 р., з позицією якого погодився і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17.07.12 р. рішення першої інстанції було скасоване, зазначаючи при цьому, що позивач не є стороною даних договорів та не являється учасником кредитних відносин, в забезпечення яких укладені дані договори.

Під час розгляду справи №9/19/2075 (а.с. 69, т.І) і у тексті мотивувальної частини цієї постанови зазначено, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, тобто, позивач, в даному випадку, вважається таким, що не втратив право власності, а позивач Закрите акціонерне товариство "Дунаєвецький арматурний завод", де він вже звертався за захистом свого порушеного права у справі №12/13/11/662-10 і з цього приводу є зазначене рішення, а оскільки висновки Вищого господарського суду України у справі №9/19/2075 не спростовані та незмінені, це є обставина, яка встановлена під час розгляду зазначеної справи, оскільки за результатами розгляду касаційної інстанції постановлене рішення по суті.

За таких обставин, колегія суддів не може розцінювати доводи позивача у справі №19/5025/1092/12 щодо належності йому майна на праві власності відповідно до умов Мирової угоди від 16.06.11 р., затвердженого ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.06.11 р. (а.с. 45-50, т.1) в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, позивач у даній справі був позбавлений права на звернення до суду за захистом його порушених прав з підстав, які наведені у позовній заяві і у заяві про зміну предмету позову (а.с.67-68, т.ІІ).

Позивач, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, не довів належними доказами та не підтвердив свої доводи у встановленим законом порядку.

За таких обставин колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на ту обставину, що позивач з урахування наведених обставин у даній постанові та відповідно до ст. 1 ГПК України не позбавлений права звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем 1 в апеляційній скарзі, є обґрунтованими і відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" слід задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги підлягають покладенню на товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод".

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" від 15.08.13р. задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2012 року у справі №19/5025/1092/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю „Дунаєвецький ливарно-механічний завод" - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький ливарно-механічний завод" (Хмельницька область, м. Дунаївці, вул.Красінських, 13, код 34544034) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод" (Хмельницька обл., м.Дунаївці, вул. Леніна, 13, код 32875218) 573,50 грн. - витрат за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №19/5025/1092/12 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.