Постанова № 35985473, 10.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 910/7209/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М.суддівШевчук С.Р. - доповідач Воліка І.М. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі№ 910/7209/13 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" до1. Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" 2.Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору проРеєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві визнання договорів іпотеки недійсними та зобов'язання вчинити дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор" визнання договорів іпотеки недійсними та зобов'язання вчинити діїв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача 1: Мединський М.М., дов. № 20 від 04.06.2013

- відповідача 2: не з'явилися

- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

не з'явилися

- третьої особи, яка заявляє самостійні вимог на предмет спору:

Чурікова Т.Ю., дов. б/н від 21.11.2012

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелком" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор", Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 26.11.2007 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" - іпотекодержатель) та ТОВ "Ріелком" (іпотекодавець), посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровими №№ 115, 117, а також про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві виключити з відповідних реєстрів обтяження за недійсними договорами іпотеки.

29.05.2013 ТОВ "Науково-виробничий центр "Тор" звернулося до суду з позовною заявою як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 26.11.2007 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк") та ТОВ "Ріелком", посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровими номерами № 115, № 117, а також договору іпотеки, укладеного 26.11.2007 між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "НВЦ "Тор", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим номером № 121, та про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві виключити з відповідних державних реєстрів всі записи щодо іпотеки, заборони відчуження, які були внесені на підставі вказаних договорів іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі №910/7209/13 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 (у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів Жук Г.А., Мальченко А.О.), у задоволенні позову ТОВ "Ріелком" та у задоволенні позову ТОВ "НВЦ "Тор" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, вважаючи, що судами неправильно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норму ст. 261 Цивільного кодексу України, ТОВ "Науково-виробничий центр "Тор" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі № 910/7209/13 і передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Позивач, відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 16.06.2007 між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", правонаступником якого в свою чергу є ПАТ "Омега Банк", та ТОВ "НВЦ "ТОР" (позичальником) було укладено кредитний договір № 5/71385-Л/2615, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у строки, визначені у графіку, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору № 5/71385-Л/2615 від 16.06.2007 сторони встановили, що загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 5 000 000,00 доларів США та цільовим призначенням кредиту є поповнення обігових коштів.

До кредитного договору № 5/71385-Л/2615 від 16.06.2007 сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 10.07.2009, № 2 від 27.10.2009 та № 3 від 06.01.2010.

26.11.2007 між банком та позичальником було укладено кредитний договір № 8/71385-Л/2615, за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у строки, визначені у графіку, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору № 8/71385-Л/2615 від 26.11.2007 сторони встановили, що загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 5 000 000,00 доларів США та цільовим призначенням кредиту є поповнення обігових коштів.

До кредитного договору № 8/71385-Л/2615 від 26.11.2007 сторонами також було укладено додаткові угоди № 1 від 08.04.2008, № 2 від 29.09.2008, №3 від 10.07.2009, № 4 від 27.10.2009 та № 5 від 06.01.2010.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаними кредитними договорами (основного зобов'язання) між ТОВ "Ріелком" (як іпотекодавцем) та банком (іпотекодержателем) були укладені:

- іпотечний договір від 26.11.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №115, відповідно до пункту 3 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на право вимоги отримання у власність нежилих (офісних) приміщень, які складаються з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м, 207 - 34,33 кв.м, 218 - 2,20 кв.м, 219 - 8,42 кв.м, 220 - 2,20 кв.м, 221 - 12,55 кв.м, 222 - 14,53 кв.м, 232 - 1455,81 кв.м, загальною площею 1 535,17 кв.м, що знаходяться на 2-му (другому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172. Сторонами в договорі встановлено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа, предметом іпотеки будуть не майнові права, а стануть вищенаведені нежилі офісні приміщення;

- іпотечний договір від 26.11.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №117, відповідно до пункту 3 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права на право вимоги отримання у власність нежилих (офісних) приміщень, які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м, 101,1 - 11,99 кв.м, 102 - 62,73 кв.м, 104 - 37,94 кв.м, 105 - 4,85 кв.м, 109 - 7,68 кв.м, 110 - 7,68 кв.м, 111 - 2,19 кв.м, 112 - 2,19 кв.м, 113 - 215,63 кв.м, 114 - 939,23 кв.м, загальною площею 1 304,39 кв.м, що знаходяться на 1-му (першому) поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул.Горького (Антоновича), 172. Сторонами в договорі встановлено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа, предметом іпотеки будуть не майнові права, а стануть вищенаведені нежилі офісні приміщення.

Також з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаними кредитними договорами (основного зобов'язання) між ТОВ "НВЦ "ТОР" (як іпотекодавцем) та банком (як іпотекодержателем) було укладено іпотечний договір від 26.11.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровим №121, відповідно до пункту 3 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку належні йому майнові права на отримання у власність нерухомості, яка будується, а саме: майнові права нежилі (офісні) приміщення: 1) на 1-му поверсі 14-ти поверхової секції адміністративного будинку, загальною площею 1304,39 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172, та які складаються з кімнат з наступними кодами: 101 - 12,28 кв.м, 101,1 - 11,99 кв.м, 102 - 62,73 кв.м, 104 - 37,94 кв.м, 105 - 4,85 кв.м., 109 - 7,68 кв.м, 110 - 7,68 кв.м, 111 - 2,19 кв.м, 112 - 2,19 кв.м, 113 - 215,63 кв.м, 114 - 939,23 кв.м; 2) на 2-му поверсі 14-ти поверхової секції адміністративного будинку, загальною площею 1 535,17 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 172, та які складаються з кімнат з наступними кодами: 202 - 5,13 кв.м, 207 - 34,33 кв.м, 218 - 2,20 кв.м, 219 - 8,42 кв.м, 220 - 2,20 кв.м, 221 - 12,55 кв.м, 222 - 14,53 кв.м, 232 - 1455,81 кв.м. Сторонами в договорі встановлено, що після завершення будівництва і видачі правовстановлюючого документа, предметом іпотеки будуть не майнові права, а стануть вищенаведені нежилі офісні приміщення.

На підставі ст. 190, ч. 3 ст. 333, ч.ч. 1, 3 ст. 575, ст.ст. 1, 5, 16 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, що діяла на момент укладення спірних іпотечних договорів) суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що при укладенні спірних іпотечних договорів від 26.11.2007 сторонами не були дотримані вимоги ст. 16 Закону України "Про іпотеку" у чинній на той час редакції, яка є спеціальною нормою, що регулює особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення спірних іпотечних договорів) предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва встановлено у ст. 16 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення спірних іпотечних договорів) передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Враховуючи те, що поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у Законі України "Про іпотеку" станом на момент укладення спірних іпотечних договорів були відсутні, а також те, що майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25.12.2008 №800-VІ, яким було внесено зміни до Закону України "Про іпотеку", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що іпотечні договори від 26.11.2007 були укладені з порушенням положень ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення спірних іпотечних договорів).

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми ст. 5 Закону України "Про іпотеку" викладена в постановах Верховного Суду України від 30.01.2013 № 6-168цс12 та від 17.04.2013 № 6-8цс13, які є обов'язковими для всіх судів відповідно до ст. 111-28 ГПК України.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що спірні іпотечні договори від 26.11.2007, укладені між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "Ріелком", а також між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "НВЦ "Тор", посвідчені нотаріально та зареєстровані за № 115, № 117, № 121, суперечать положенням ст.ст. 5, 16 Закону України "Про іпотеку".

Разом з тим, в процесі розгляду даної справи відповідач 1 заявляв про застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ "Ріелком" та ТОВ "НВЦ "Тор" про визнання недійсними вищевказаних іпотечних договорів від 26.11.2007 і судом першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України було відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Ріелком" та в задоволенні позову ТОВ "НВЦ "Тор" в зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що порушення сторонами вимог ст.ст. 5, 16 Закону України "Про іпотеку" було допущено саме в момент укладення спірних іпотечних договорів і ТОВ "Реілком" та ТОВ "НВЦ "Тор" повинні були знати про те, що в силу положень цього Закону майнові права на об'єкт незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.

За таких обставин, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що перебіг строку позовної давності з визнання недійсними іпотечних договорів від 26.11.2007 почався від дати укладення оспорюваних іпотечних договорів і сплив 27.11.2010, в той час як з відповідними позовами ТОВ "Реілком" та ТОВ "НВЦ "Тор" звернулися до суду у квітні-травні 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для застосування строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Реілком" та ТОВ "НВЦ "Тор" про визнання недійсними іпотечних договорів від 26.11.2007, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В. за реєстровими номерами № 115, № 117 та № 121 у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/7209/13.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2013 у справі №910/7209/13 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я І.М. Волік