Ухвала суду № 35985388, 12.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/15534/2013 Головуючий у 1 - й інстанції: Гайдук С.В.

2013 рік Доповідач - Ратнікова В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Мурга В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк « Київ» Ковальова Віктора Михайловича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії щодо припинення обтяження майнових прав,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії щодо припинення обтяження майнових прав задоволено.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» подати Київській обласній філії державного підприємства «Інформаційним центр» Міністерства юстиції України заяву, відповідно до затвердженої законодавством форми, про припинення приватного обтяження майнових прав на отримання у власність трьохкімнатної квартири № НОМЕР_1, загальною площею 130,90 кв.м. по АДРЕСА_1 та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за реєстраційним № 9642976, контрольна сума 2А92ВДЕ5ДЕ від 22.03.2010 року про заставу рухомого майна, внесеного на підставі Договору застави майнових прав на житло від 17.12.2004р., обтяжувач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», код 14371869; боржник ОСОБА_1, код НОМЕР_2.

Стягнуто з Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк « Київ» Ковальов Віктор Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Посилається на те, що задовольняючи позов суд прийшов до помилкового висновку про те, що ПАТ АКБ « Київ» порушує право приватної власності позивача, так як не звернувся до державного реєстратора з заявою про припинення обтяження майнових прав на квартиру АДРЕСА_1. Суд не врахував, що після визнання кредитного договору недійсним за рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 29.03.2011 року, ніяких прав та обов'язків у ПАТ АКБ « Київ», як обтяжувала за даним договором, немає, а тому і відсутні підстави для звернення банку з заявою до реєстратора про припинення обтяження належних позивачці майнових прав на квартиру.

В судовому засіданні представник відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк « Київ» Савченко Катерина Вікторівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на їх безпідставність, зазначав, що рішення суду постановлено з дотриманням вимог закону.

Представник Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Літовченко Ігор Васильович просив вирішити спір у відповідності з вимогами закону.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору № 171 від 17.12.2004 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» та ОСОБА_1 було укладеного договір застави майнових прав на житло б/н від 17 грудня 2004 року.

Згідно п.1.1. вказаного договору, банку було передано майнові права на отримання у власність трьохкімнатної квартири № НОМЕР_1, загальною площею 130,90 кв. м. в житловому будинку в АДРЕСА_1.

З витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 26576003, від 22.03.2010 року вбачається, що майнові права на квартиру № НОМЕР_1, загальною площею 130,90 кв. м. в житловому будинку в АДРЕСА_1 обтяжено ПАТ «АКБ «Київ», реєстратором є третя особа: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер приватного обтяження 9642976, контрольна сума 2А92ВДЕ5ДЕ.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може будь - яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2011 року у цивільній справі № 2-3190/11 визнано недійсним договір про надання кредиту № 171 від 17.12.2004 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством « Акціонерний комерційний банк « Київ».

Згідно положень ч.2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено ЦК України.

Частина .2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи зазначені вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що після визнання недійсним основного зобов'язання договору про надання кредиту № 171 від 17.12.2004 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством « Акціонерний комерційний банк « Київ», укладений між цими ж сторонами в забезпечення виконання основного зобов'язання договір застави майнових прав б/н від 17.12.2004 року є нікчемним в силу закону.

Порядок реєстрації обтяжень рухомого майна регламентується Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003, Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5.

Згідно ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до Реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Держатель Реєстру виконує такі функції: 1) організує ведення Реєстру; 2) приймає заяви і вносить записи до Реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, тощо.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, держатель Реєстру - Мін'юст, що забезпечує ведення Реєстру;

адміністратор Реєстру - державне підприємство "Інформаційний центр" Мін'юсту, що відповідає за технічне, технологічне та програмне забезпечення Реєстру, збереження та захист даних, що містяться у Реєстрі;

реєстратори - суб'єкти, уповноважені держателем Реєстру надавати послуги з державної реєстрації відомостей про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також звернення стягнення на предмет обтяження, приймати заяви, видавати завірені витяги з Реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим Порядком.

Відповідно до вимог ч. З ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Підстави для внесення відомостей про припинення обтяження до Реєстру визначені у ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», та відповідно такими є рішення суду або заява обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

З досліджених доказів та пояснень сторін судом першої інстанції достовірно встановлено, що в порушенні вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ПАТ АКБ « Київ» не звернулось до державного Реєстратора з заявою про припинення приватного обтяження майнових прав на отримання у власність трьохкімнатної квартири № НОМЕР_1, загальною площею 130,90 кв.м. по АДРЕСА_1 та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису за реєстраційним № 9642976, контрольна сума 2А92ВДЕ5ДЕ від 22.03.2010 року про заставу рухомого майна, що призводить до порушень передбачених ст..ст. 317, 319, 358 ЦК України прав ОСОБА_1, як власника майнових прав на вказане майно, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку про те, що порушене право підлягає захисту у встановлений законом спосіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ АКБ « Київ» не порушує права приватної власності позивача, так як банк вже не є обтяжувачем вказаних майнових прав , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що обтяжувачем майнових прав на отримання у власність трьохкімнатної квартири № НОМЕР_1, загальною площею 130,90 кв.м. по АДРЕСА_1 є Публічне акціонерне товариство « Акціонерний комерційний банк « Київ».

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду 1-ї інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд повно та об»активно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склались між сторонами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2013 року відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк « Київ» Ковальова Віктора Михайловича відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: