Ухвала суду № 35983620, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9887/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до судді Верховного Суду України Романюка Ярослава Михайловича про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до судді Верховного Суду України Романюка Ярослава Михайловича, в якій просив зобов'язати відповідача визначити підсудність справи за позовною заявою ОСОБА_2 від 21 грудня 2012 року та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду - без змін з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки в межах спірних правовідносин суддя Верховного Суду України Романюк Ярослав Михайлович виконував повноваження судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя у цивільній справі, та не здійснював владних управлінських функцій відносно позивача, відтак, не є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України.

Позивач з вказаним висновком суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, вказав на те, що в даному випадку, відповідач не виконував повноважень судді Верховного суду України, пов"язані із здійсненням правосуддя. Разом зтим, на думку апелянта, він був зобов"язаний здійснити надані йому законом владні управлінські функції у вирішенні питання щодо визначення підсудності цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому суб"єктом владних повноважень, згідно положень п.7 ч. 1 ст. 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вказані положення КАС України, суд першої інстанції вірно вказав, що публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Так, Верховним Судом України у Постанові пленуму від 12.06.2009 року № 6 вказано, що у розумінні положень ч.1 ст. 2, п.п. 1, 7, 9 ст. 3, ст. 17, ч.3 ст. 50 КАС України, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Разом з тим, враховуючи зміст позову, видається небезпідставним твердження суду першої інстанції, що позивач фактично не погоджується з ухвалою Верховного Суду України від 08 січня 2013 року про відмову у задоволенні заяви щодо визначення підсудності цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки в межах спірних правовідносин суддя Верховного Суду України Романюк Ярослав Михайлович виконував повноваження судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя у цивільній справі, та не здійснював владних управлінських функцій відносно позивача, відтак, не є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України.

Крім того судом було роз"яснено, що у разі наявності фактів, які свідчать про порушення суддею його посадових обов'язків, позивач не позбавлений права звернутись із відповідною заявою до компетентних органів у порядку, визначеному Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Колегія критично оцінює посилання апелянта на те, що в даному випадку, відповідач не виконував повноважень судді Верховного суду України, пов"язані із здійсненням правосуддя, проте був зобов"язаний здійснити надані йому законом владні управлінські функції у вирішенні питання щодо визначення підсудності цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2, з огляду на необгрунтованість та суперечність такого твердження.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до судді Верховного Суду України Романюка Ярослава Михайловича про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парніов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.