Ухвала суду № 35983570, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2322/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2013 року № 0005471502, № 0005461502, № 0005441502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.10.2012 ТОВ "Фоззі-Фуд" за допомогою засобів електронного зв'язку подано до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими уточнено показники податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, за грудень 2011 року, за січень 2011 року, а саме виправлено показники додатку 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)".

Уточнюючі розрахунки та додатки 5 прийнято органом державної податкової служби в порядку п.п.49.9.1 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, про що платнику податків надіслано квитанції № 2 від 05.10.2012.

22.03.2013 ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України проведено камеральні перевірки даних, задекларованих в уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, за грудень 2011 року, за січень 2012 року.

За результатами проведених перевірок складено Акти від 22.03.2013 №237/1502/32294926 (уточнюючий розрахунок за жовтень 2011 року), №235/1502/32294926 (уточнюючий розрахунок за грудень 2011 року), №236/1502/32294926 (уточнюючий розрахунок за січень 2012 року).

На підставі висновків вказаних вище Актів перевірок від 22.03.2013 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0005471502 від 16.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 30 279 грн., з яких: 20 186 грн. - за основним платежем; 10 093 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0005461502 від 16.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 48 385,50 грн., з яких: 32 257 грн. - за основним платежем; 16 128,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0005441502 від 16.04.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 32 802 грн., з яких: 21 868 грн. - за основним платежем; 10 934 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування абзацу третього п. 198.6. ст. 198 ПК України до спірних правовідносин є помилковим, оскільки податковий кредит був підтверджений відповідними податковими накладними, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та підтверджується наступними правовими нормами.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг надає платнику податків право на віднесення сум ПДВ у складі вартості таких товарів/послуг до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до частини 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу вимог п. 54.1 ст. 54 цього Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Також нормами п. 201.14 та 201.15 ст. 201 розд. V "Податок на додану вартість" ПК України визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

У розумінні норм абз. 1 п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, одночасно нормами п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу - тобто 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Аналогічні норми містяться в розділі IV і ІХ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (далі - Порядок), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

Тобто, тлумачення вказаних принципів передбачає, що платник податків не може бути притягнутий до відповідальності, якщо він діяв з врахуванням норм п. 56.21 ст. 56 та п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", відповідно до якого суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

З контексту вищенаведених норм податкового законодавства вбачається, що законодавцем надано право платнику податків з урахуванням строку 1095 днів та обмежень, визначених п. 50.2 ст. 50 ПК України, вносити зміни, уточнення та виправляти помилково занесені показники податкової звітності з податку на додану вартість, без конкретизації типів таких помилок (тобто арифметичного або методологічного характеру, механічних описок, тощо).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими уточнено показники податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, за грудень 2011 року, за січень 2012 року було подано позивачем у встановлений законодавством строк.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.