Ухвала суду № 35983516, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7642/13-а ( у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Плюс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2013 року № 0006502208, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. № 0006502208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Фенікс Плюс» перебуває на обліку в ДПІ Печерського району м . Києва та має статус платника податку на додану вартість з 19.12.2005 р.

Відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Палаццо» за період діяльності з 01.03.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було складено акт від 26.04.2013 р. № 410/22-8/33832751.

Згідно висновків даного акту, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 771 017, 00 грн., що стало підставою для прийняття Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. № 0006502208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 963 771,00 грн., в т.ч. за основним платежем 771 017,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 192 754,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ТОВ «БК «Палаццо» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, а також вказав, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. № 0006502208 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2013 р. № 0006502208 підлягають задоволенню.

Відповідач з вказаним висновком суду не погодився, подав апеляційну скаргу, яку зокрема мотивовано тим, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, а відповідні суми податку, віднесені до сум податкового кредиту, не підтверджуються первинними документами.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Фенікс Плюс» та ТОВ «БК «Палаццо» укладено ряд догорів, предметом яких є виконання будівельних та ремонтних робіт, за визначеними у договорах адресами, зокрема договори № 010212б від 10.02.2012 р., № 010212 від 16.02.2012 р., № 010312 від 02.03.2012 р., № 030312 від 05.03.2012 р., № 010512 від 03.05.2012 р., № 020512 від 03.05.2012 р., № 020612 від 04.06.2012 р., № 010612 від 04.06.2012 р, № 0107212 від 03.07.2012 р., № 030712 від 24.07.2012 р., № 0108Г від 03.08.2012 р., № 010912 від 04.09.2012 р., № 030912 від 21.09.2012 р., № 021112 від 07.11.2012 р., № 011212 від 03.12.2012 р., № 021212 від 06.12.2012 р., № 041212 від 25.12.2012 р.

Крім того, до вищевказаних договорів між сторонами було укладено додаткові угоди, якими, у зв'язку із збільшенням обсягів робіт, сторонами погоджено зміну умов оплати в сторону збільшення.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПАТ «МТС Україна» укладено договір підряду № 11-10857 від 21.10.2011 р., відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по поточному ремонту приміщень Центрального Ту ПрАТ «МТС Україна», розташованих в м Житомир, Рівне, Вінниця, Хмельницький, Черкаси, Кам'янець - Подільський, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи й оплатити їх вартість.

ТОВ «Фенікс Плюс» та ТОВ «МТС Україна» укладено договір Генерального підряду № 11-HQ-11 від 26.09.2011 р., відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по капітальних та поточних роботах на об'єктах розташованих м. Києві та м. Біла - Церква, а Замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи й оплатити їхню вартість Генпідряднику на умовах, визначених цим договором.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «МТС Україна» укладено договір Генерального підряду № 11-HQ-12 від 26.09.2011 р., відповідно до умов якого Генпідрядник зобов'язується виконати комплекс робіт по поточних та капітальних ремонтах приміщень Головного управління Гу ПрАТ «МТС Україна» розташованих в м. Києві, а Замовник зобов'язується оплатити їхню вартість на умовах, визначених цим договором.

До вищевказаних договорів між сторонами також було укладено ряд додаткових угод.

Факт належного виконання умов зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями даних договорів та додаткових угод до них, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, якими зокрема підтверджується факт приймання - передачі товарів (послуг).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Фенікс Плюс» отримало від контрагента належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

На підтвердження руху активів за зазначеним договором в матеріалах наявні банківські виписки.

Крім того, суд першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що на момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі первинні документи які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Так, в матеріалах справи містяться також акти виконаних будівельних робіт. Як вірно вказано судом першої інстанції, актами визначено кошторис робіт, прямі витрати (у т.ч. вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата), вартість експлуатації машин, у т.ч. заробітна плата робітників, що обслуговують машини; перелік видів робіт; загальновиробничі витрати, кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд, додаткові витрати при виконанні будівель-монтажних робіт тощо; підприємство, яке склало акт та його ідентифікаційний код, замовник, генпідрядник, номер договору, місце складання, найменування об'єкту будівництва.

Акти та податкові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

Разом з тим, в апеляційній скарзі податковий орган вказав на те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, а відповідні суми податку, віднесені до сум податкового кредиту, не підтверджуються первинними документами.

Колегія суддів не бере до уваги вказані посилання, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Крім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки під час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в акті перевірки обставин стосовно того, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, відсутність доказів про винесення вироку у кримінальній справі, відтак колегією критично оцінюється посилання апелянта на факт нікчемності укладених між TOB «Фенікс Плюс» та ТОВ «БК «Палаццо» правочинів.

Враховуючи викладене, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що операції ТОВ «Фенікс Плюс» з ТОВ «БК «Палаццо» здійснені в межах господарської діяльності, факт реальності їх виконання підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими копіями первинних документів.

За таких обставин, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, щодо обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 р. № 0006502208, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2013 р. № 0006502208 підлягають задоволенню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Плюс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2013 року № 0006502208 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.