Ухвала суду № 35983487, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17878/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Преміум Інжінірінг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Преміум Інжінірінг" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення від 09.09.2011 року № 0003602308/0, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011 №0003602308/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преміум Інжінірінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2011, валютного законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 15.08.2011 №9192/23-08/33735221 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2011 №0003602308/0, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 590 774,00 грн., у тому числі: 568 956,00 грн. - основний платіж, 21 818,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Так, згідно висновків акту перевірки подаковим органом було встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати його протиправним та скасувати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преміум Інжінірінг» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома», приватним підприємством «Вікторія-2007» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лінгва Плюс», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами з огляду на їх безтоварність, відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 15.08.2011 №9192/23-08/33735221 та, відповідно, правомірність податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 09.09.2011 №0003602308/0.

Не погоджуючись з вказаним висновком суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку, зокрема мотивовано тим, що ТОВ "НВП "Преміум Інжинірінг" були надані під час проведення перевірки всі необхідні належним чином оформлені документи, якими, на думку позивача, підтверджується фактичне здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Аксіома", ПП "Вікторія-2007" та ТОВ "Лінгва Плюс", які повністю відображені в бухгалтерському обліку товариства.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на момент виникнення частини спірних правовідносин, валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи зазначені положення податкового законодавства, судом вірно вказано, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (продавець) було укладено договір поставки від 26.01.2011 №26-01/2011АНП.

Згідно умов даного договору продавець зобов'язується поставити покупцю товар, що визначається в рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору. Найменування, кількість та ціна товару, умови та строки поставки визначаються в рахунках-фактурах (пункти 1.1, 5.2 Договору). Пунктами 6.1 та 6.4 договору встановлено, що приймання продукції проводиться відповідно до Інструкції виробничо-технічного призначенні і товарів народного споживання за кількістю №П-6 та за якістю №П-7 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преміум Інжінірінг» зобов'язувалось здійснити перевірку при прийнятті товару за кількістю та якістю, скласти та підписати відповідно накладні. Відповідно до п. 4 Договору, покупець здійснює оплату за придбаний товар на умовах та у строки, визначені рахунком-фактурою. Форма оплати - безготівковий розрахунок шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На підтвердження належного виконання умов даного Договору в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень та податкових накладних.

Разом з тим, як було вказано вище, найменування придбаного товару, умови поставки, умови та строки оплати товару визначаються у рахунках-фактурах, які є невід»ємною складовою Договору.

В той же час, рахунки-фактури та будь-які документи на підтвердження факту приймання-передачі товару, як і документи, які підтверджують факт перевірки продукції за кількістю та за якістю, в матеріалах справи відсутні. Також відсутні товарно-транспортні накладні, довіреності та інші документи, що підтверджують прийняття товару та його транспортування відповідно до умов договору.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявних в матеріалах справи документів недостатньо для встановлення факту реального здійснення господарської операції за вищевказаним договором, укладеним з ТОВ «Аксіома».

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома» не декларувало податкові зобов'язання по взаємовідносинах з позивачем за січень та лютий 2011 року.

Стосовно господарських правовідносин позивача з ПП «Вікторія-2007», колегія суддів зазначає наступне.

Так, між приватним підприємством «Вікторія-2007» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преміум Інжінірінг» (покупець) було укладено договір поставки від 01.09.2010 №01-09/2010НВП, згідно умов якого, продавець зобов'язується поставити покупцю товар, що визначається в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Найменування, кількість та ціна товару, умови та строки поставки визначаються в специфікаціях. Відповідно до пунктів 6.1 та 6.4 договору від 01.09.2010 №01-09/2010НВП приймання продукції проводиться відповідно до Інструкції виробничо-технічного призначенні і товарів народного споживання за кількістю №П-6 та за якістю №П-7. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преміум Інжінірінг» зобов'язувалось здійснити перевірку при прийнятті товару за кількістю та якістю, скласти та підписати відповідні накладні.

На виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копія даного договору поставки, копії видаткових та податкових накладних та податкових накладних, копії виписок з банківського рахунку, копія рахунку-фактури від 01.09.2010 №32.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно акцентовано увагу на тому, що зазначені видаткові накладні, податкові накладні та рахунок-фактура містять розбіжності у вказаній в них інформації, зокрема посилання на інший рахунок-фактуру, на іншій договір поставки. Крім того, частина видаткових накладних не містить порядкового номеру.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи специфікацій до зазначеного договору поставки, що унеможливлює встановлення найменування, кількість та ціну товару, умови та строки поставки, а також відсутність будь-яких документів на підтвердження факту приймання-передачі товару, а також документів, з яких можливо було б встановити осіб, відповідальних за прийняття товарно-матеріальних цінностей, документів на підтвердження факту перевірки продукції за кількістю та за якістю, відсутність товарно-транспортних накладних, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту реального та належного виконання умов даного договору, укладеного з ПП "Вікторія-2007", яке, крім іншого, як встановлено судом, не декларувало податкові зобов'язання по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преміум Інжінірінг» за вересень та листопад 2010 року.

Стосовно господарських правовідносин ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Преміум Інжінірінг» з ТОВ "Лінгва Плюс", то, з матеріалів вбачається, що між вказаними сторонами було укладено договір поставки від 01.09.2010 №01-09/2010НП, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар, що визначається в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Найменування, кількість та ціна товару, умови та строки поставки визначаються в специфікаціях. Відповідно до пунктів 6.1 та 6.4 договору від 01.09.2010 №01-09/2010НПЛ приймання продукції проводиться відповідно до Інструкції виробничо-технічного призначенні і товарів народного споживання за кількістю №П-6 та за якістю №П-7. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преміум Інжінірінг» зобов'язувалось здійснити перевірку при прийнятті товару за кількістю та якістю, скласти та підписати відповідно накладні.

Так, на підтвердження належного виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копія вищевказаного договору, копія специфікації та податкової накладної, копія виписки з банківського рахунку.

Разом з тим, колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, що з огляду на відсутність в матеріалах справи актів прийому-передачі товару, довіреностей або інших документів, на підставі яких було б можливо встановити осіб, відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, а будь-яких документів, які підтверджують факт перевірки продукції за кількістю та за якістю, наявних в матеріалах справи документів недостатньо для підтвердження факту реального виконання умов даного договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Преміум Інжінірінг» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома», приватним підприємством «Вікторія-2007» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лінгва Плюс», відтак небезпідставною є позиція податкового органу, викладена в акті перевірки від 15.08.2011 №9192/23-08/33735221, що свідчить про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011 №0003602308/0.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Преміум Інжінірінг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Преміум Інжінірінг" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення від 09.09.2011 року № 0003602308/0 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.