Ухвала суду № 35983481, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4920/13-а(в 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Бабенко Д.В.

за участю:

представника позивача Босенко М.І.

представника відповідача Декань М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток - 21 сторіччя" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток - 21 сторічча" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0103611510 від 29.11.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення №0103611510 від 29.11.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем 20.11.2012 року було проведено камеральну перевірку за податковий період І півріччя 2012 року декларації з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ", за результатами якої складено акт № 2270/15-127/33397872 від 20.11.2012, яким встановлено, що в декларації з податку на прибуток підприємств за вищевказаний період № 9047833051 від 09.08.2012 у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" завищено суму втрат на 5 568 097,00 грн. внаслідок порушення п. 138.4 ст. 138 ПК України.

На підставі висновків даного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №0103611510 від 29.11.2012, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 5 568 097,00 грн.

Вказане ППР було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової служби у місті Києві та Державної податкової служби України скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, ТОВ "РОЗВИТОК - 21 СТОРІЧЧЯ" звернулось до суду з позовом про визнання зазначеного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати наявними у позивача правових підстав для включення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за І півріччя, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму 5 568 097,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним висновком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС не мала правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення форми «П» від 29.11.2012 року № 0103611510 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 568 097,00 грн., зокрема з посиланням на результати перевірки.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно акту перевірки, податковим органом встановлено завищення платником податків об'єкту оподаткування податком на прибуток на 5 568 097 грн.

З наявної в матеріалах справи копії декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року № 9047833051 від 09.08.2012 (том 1, а.с. 49), вбачається, що позивачем у рядку 01 "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+03 рядок)" задекларовано показник у розмірі 46 385 204,00 грн., у рядку 02 "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 46 375 693,00 грн., у рядку 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" задекларовано показник у розмірі 51 943 790,00 грн. та у рядку 04 "Витрати, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування (рядок 05+рядок 06)" показник у сумі 55 415 656,00 грн., тобто собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) перевищує дохід отриманий позивачем реалізації вказаних товарів (робіт, послуг) на 5 568 097,00 грн., а отже позивачем за І півріччя 2012 року, як результат його господарської діяльності від реалізації товарів (робіт, послуг) був задекларований збиток у розмірі 5 568 097,00 грн., на підставі чого податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 5 568 097,00 грн.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, пунктом 138.11 цієї ст.: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї ст., пунктом 140.1 ст. 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст. та у ст. 139 цього Кодексу.

Положеннями п. 138.4 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно приписів п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Таким чином, з аналізу наведених положень податкового законодавства судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що платник податків має право на включення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг

Разом, з тим, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів погоджується з тим, що позивачем, враховуючи надані ним первинні документи на підтвердження правомірності включення до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг витрат у розмірі 51 943 790,00 грн., водночас не доведено, що товари (роботи, послуги) собівартість яких була включена до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування були реалізовані, та дохід від такої реалізації було визнано саме в І півріччі 2012 року.

За таких обставин, видається обґрунтованою позиція податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, щодо завищення платником податків об'єкту оподаткування податком на прибуток на 5 568 097 грн. внаслідок порушення п. 138.4 ст. 138 ПК України, що, в свою чергу свідчить про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0103611510 від 29.11.2012, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на 5 568 097,00 грн.

Разом з тим, колегія критично оцінює доводи апелянта відносно того, що ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС не мала правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення форми «П» від 29.11.2012 року № 0103611510, яке мотивовано тим, що в акті перевірки №2270/15-127/33397872 від 20.11.2012 встановлено порушення позивачем пункту 123.1 статті 123. пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у той час, як в податковому повідомленні - рішенні №0103611510 від 29.11.2012, яке було прийнято на підставі зазначеного акту, вказано про порушення пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України,

З матеріалів вбачається, що судом першої інстанції було зроблено запит з приводу вказаної ситуації, на який відповідач листом "Про надання інформації" повідомив, що при формуванні податкового повідомлення рішення форми "П" № 0103611510 від 29.11.2012 р. мала місце механічна помилка і просив вважати вірним вказане в акті камеральної перевірки порушення пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.

В даному випадку, враховуючи що під час розгляду даної справи було встановлено правомірність висновків податкового органу щодо порушення позивачем саме п. 138.4 ст. 138 ПУ України, колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції, що механічна помилка, допущена податковим органом при формуванні оскаржуваного ППР, за обставин підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства, не може бути безумовною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток - 21 сторіччя" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток - 21 сторічча" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0103611510 від 29.11.2012 року - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 2 грудня 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.