Постанова № 35983453, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6192/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград" до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000023227 та 000024227 від 17.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.75.1. ст.75 та відповідно до п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у зв'язку із надходженням до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва постанови про призначення документальної позапланової перевірки від 16.08.12 р. по кримінальній справі №051201100163 старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області капітана податкової міліції Балахтіна І.М., було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Златоград», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «УММК» та товариством з обмеженою відповідальністю «Реконструкція» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 21.12.2012р. №9291/22-7/31921404.

Згідно висновків даного акту перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5. п.7.4. ст.. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», підпункту 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 583389 грн. та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 729237 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.01.2013 року №000023227, яким, за порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 729237грн. та застосовано 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №000024227 від 17 січня 2013 року, яким, за порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.10, статті 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 583389 грн. та застосовано 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішеннями Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін.

Вважаючи, що зазначені ППР прийняті відповідачем протиправно, а відтак, підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з позицією податкового органу щодо недоведеності позивачем факту реального виконання умов договорів, укладених ним з контрагентами, відтак, зазначивши, що дані угоди є нікчемними правочинами, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним висновком суду, ТОВ "Златоград" подало апеляційну скаргу, яку зокрема мотивовано тим, що, по-перше, оскільки перевірку було призначено і проведено на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.75.1. ст.75 та відповідно до п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, то податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за відсутності відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, прийняті передчасно, по-друге, позивач вказав на те, що наявними в матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджується факт реального здійснення господарських операцій між ним та відповідними контрагентами.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, та чинними на час періоду, щодо якого було здійснено перевірку, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 вищезазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні положення було викладено у пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5. п.7.4. ст.. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Реконструкція" було укладено договір субпідряду № 16-07/10 від 16.07.2010 року, згідно умов якого субпідрядник (ТОВ "Реконструкція") зобов"язується своїми та/або залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації виконати роботи по влаштуванню буроін"єкційних паль при виконанні будівельних робіт по зведенню надземного автодорожнього міського мосту № 1 через р. Либідь на території ВАТ "Завод Ленінська Кузня" за адресою: вул. Жилянська, 107 у Шевченківському районі міста Києва (а.с. 66-68).

Крім того, між вказаними сторонами було укладено договір субпідряду від 09.02.2011 року № 09-02/11, згідно умов якого субпідрядник (ТОВ "Реконструкція") зобов"язується своїми та/або залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації виконати роботи по влаштуванню бурових паль на об"єкті "Житловий будинок з об"єктами соціальної сфери та підземним паркінгом між ПТУ № 28, дитячим будинком "Малятко" та пров. Рожевим у Подільському районі міста Києва".

Також ТОВ "Златоград" (підрядник) було укладено договір субпідряду з ТОВ "УММК" (субпідрядник), відповідно до якого субпідрядник зобов"язується своїми та/або залученими силами та засобами у відповідності до проектної документації виконати роботи по влаштуванню буронабивних паль на об"єкті "Друга черга реконструкції спорткомплексу з будівництвом фізкультурно-реабілітаційного центру та надбудовою навісу над трибунами в місті Ірпінь, вул. Садова, 92".

На підтвердження виконання умов договорів контрагентами позивача було надано акти приймання виконаних будівельних робіт за січень та березень 2011 року (а.с. 74, 82, 124-131), належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Златоград» отримало від контрагентів належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи) (а.с. 76, 84, 132).

Оплата по даних договорах за виконані контрагентом позивача роботи здійснювалась на підставі розрахунків договірної ціни, локальних кошторисів та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 69-73, 81, 119-125). Факт здійснення оплати підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 158-162, 164-171, 174-179) та копією простого векселя, виписаного 20.06.2013 року на користь ТОВ "УММК" (а.с. 180).

Зазначені господарські операції було відображено позивачем у податковій звітності, що підтверджується картками по рахунку 631 (а.с. 157, 163, 173).

На момент виписки податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість (а.с. 181-192) і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції про невідповідність наявних в матеріалах справи копій первинних документів вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" з огляду на те, що судом не було вказано які саме порушення позивачем та його контрагентами було допущено під час оформлення вказаних документів, відтак зазначене твердження суду є необгрунтованим.

Разом з тим, дослідивши вищевказані документи, колегія дійшла висновку, що копії первинних документів, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості первинних документів не відповідають дійсності, не надав.

Стосовно викладеного в акті перевірки висновку податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється поза межами правового поля, а також посилання на те, що у зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, у контрагентів відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по відповідних господарських операціях, що в свою чергу, на думку відповідача, свідчить про те, що взаємовідносини між ТОВ «Златоград», ТОВ «УММК» та ТОВ "Реконструкція" не спричиняють реального настання правових наслідків, колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Таким чином, колегія суддів вважає небезпідставини доводи апеляційної скарги, що наявними в матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджується факт реального здійснення господарських операцій між ним та відповідними контрагентами.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград" до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №000023227 та 000024227 від 17.01.2013 року

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.