Ухвала суду № 35983637, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6676/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Вектор-М» до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вектор-М» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 року № 0000115156.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування приватного підприємства «Вектор-М» (далі по тексту ПП «Вектор М») бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у сумі 44 550 886 грн., відображених в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за липень 2012 року (вх. № 9055066551 від 12 вересня 2012 року) та у сумі 10 651 694, 00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року (вх. № 9057568942 від 20 вересня 2012 року), за результатами якої складено акт перевірки від 21 листопада 2012 року № 83/15-6/32492828.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 07 грудня 2012 року № 0000115156 Приватному підприємству «Вектор-М» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 707 620, 00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатом проведеної перевірки, податковим органом встановлено, що згідно з поданою ПП «Вектор-М» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС податковою декларацією з ПДВ за липень 2012 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до Декларації з ПДВ за липень 2012 року, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: травень, червень 2012 року, складає 44 550 886 грн.

Відповідно до поданою позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС податковою декларацією з ПДВ за серпень 2012 року, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: липень 2012 року, складає 10 651 694 грн.

19 вересня 2011 року між ПП «Вектор-М» (за умовами Договору - Покупець) та СТОВ «Мрія» (за умовами Договору - Постачальник) укладено Договір поставки № 270472.

Згідно пункту 1.1. Договору поставки № 270472 Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує соняшник, що відповідає якості ДСТУ 7011:2009 та не перевищує по якості показники, визначені у п. 2.6. Договору, у кількості 800,00 т. за ціною 3 950,00 грн. за одиницю товару на загальну суму 3 160 000,00 грн.

Згідно умов поставки, що визначені розділом 2 цього Договору, товар за Договором поставляється Покупцю партіями на умовах DDU з доставкою на ПрАТ «Мелітопольській МЕВ» за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луночарського 108/1. Термін поставки всієї партії товару встановлено до 23 вересня 2011 року.

Крім того, аналогічні за змістом Договори поставки соняшнику укладені між позивачем Приватним підприємством «Вектор-М» (Покупець) та СТОВ «Мрія» (Постачальник) від 20 вересня 2011 року № 270734 та 24 вересня 2011 року № 270625.

На підтвердження поставки товару згідно умов вищезазначених договорів позивачем надано копії видаткових накладних №№ 1, 2, 9 від 21 вересня 2011 року; №№ 3, 4, 11 від 22 вересня 2011 року; №№ 5, 6, 8, 10, від 23 вересня 2011 року; № 7 від 24 вересня 2011 року які містять підписи уповноважених осіб на прийняття товару, що відповідно закріплені печатками підприємств та копії товарно-транспортних накладних, виписаних у вересні 2011 року.

СТОВ «Мрія» виписало ПП «Вектор-М» податкові накладні на загальну суму 4 245 720, 61 грн., в тому числі податок на додану вартість - 707 620, 08 грн. Оплата за поставлені товар та роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку шляхом надання контрагенту простих векселів.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - СТОВ «Мрія» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Первинна документація ПП «Вектор-М» належним чином оформлена та відповідає вимогам чинного законодавства, використана податковим органом під час проведення перевірки, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту платником податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до висновків податкового органу щодо нікчемності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, на підставі висновків акту документальної позапланової перевірки № 44/15-6/32492828 від 06 вересня 2012 року правомірності нарахування ПП «Вектор-М» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень 2012 року, ДПІ у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби винесено податкові повідомлення - рішення від 24 вересня 2012 року № 0000074156 та № 0000075156, які оскаржені позивачем у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмолено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року апеляційну скаргу ПП «Вектор-М» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою вимоги адміністративного позову задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.