Ухвала суду № 35982889, 19.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 816/5147/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 816/5147/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ "Полтавський ГЗК" звернулося до суду з позовом звернулось до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у якому просив:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005222201 від 12 серпня 2013 року, яким йому зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 130 992 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено позивач зареєстрований як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, зареєстрований платником на додану вартість з 25 квітня 2003 року (а.с. 8-13 ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2013 року по 30 квітня 2013 року, за результатми якої складений акт перевірки №442//16-03-22-02-12/00191282 від 22 липня 2013 року, висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.4. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення рядка 20.2 Декларації з ПДВ "Зарахування від'ємної різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду " на загальну суму 130 992 грн., в тому числі за квітень 2013 року на суму 130 992 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДП прийнято податкове повідомлення - рішення №0005222201 від 12 серпня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 130 992 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що позивачем податковий кредит у відповідному звітному періоді сформований на підставі податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог податкового законодавства. Так, у податкових накладних, отриманих від контрагентів позивача ТОВ "Техмаштрейд" та ТОВ НВП "Ініціатива", в розділі "номенклатура послуг" не вказано слово "передплата", у той час, коли позивачем здійснювалась саме передплата за куплений товар. На думку податкового органу, ці податкові накладні не є дійсними та не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках із зазначенням обов'язкових реквізитів.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.4 Кодексу, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що в акті перевірки не зазначено та не заперечувалось представником відповідача податковий орган не ставить під сумнів реальність оподаткованих господарських операцій з ТОВ "Техмаштрейд" та ТОВ НВП "Ініціатива", за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит.

Згідно п.201.7 ст.201 Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання укладеного між позивачем та ТОВ "Техмаштрейд" договору підряду №1338 від 10 квітня 2013 року, ВАТ "Полтавський ГЗК" 18 квітня 2013 року проведено передплату на користь контрагента за капітальний ремонт станка продольно - фрезерного моделі 6608, про що зазначено у відповідному платіжному дорученні. (а.с. 61).

На виконання укладеного між позивачем та ТОВ НВП "Ініціатива" договору №1984 від 25 червня 2012 року ВАТ "Полтавський ГЗК" 04 квітня 2013 року на користь контрагента було проведено попередню оплату за робочу документацію ЦПО "Установки смесителя "Айрих", про що зазначено у відповідному платіжному дорученні (а.с.79).

На підтвердження зазначених операцій складені податкові накладні : - №5 від 18 квітня 2013 року, у розділі "номенклатура послуг" якої зазначено " За ремонт станка продольно - фрезерного моделі 6608 згідно договору 1338 від 10 квітня 2013 року"(а.с. 60); №1 від 02 квітня 2013 року, у якій зазначено " за виконані роботи по д.у. № 1 від 04 січня 2013 р. до дог. 1984 від 25 червня 2012 р. Стадія "Проект" "Робоча документація "ВАТ "ПГЗК" ЦПО Установка змішувача ЕІRІСН"; (а.с.72); №2 від 04 квітня 2013 року, у якій зазначено "за виконані роботи по д.у. № 1 від 04 січня 2013 р. до дог. 1984 від 25 червня 2012 р. Стадія "Проект" "Робоча документація "ВАТ "ПГЗК" ЦПО Установка змішувача ЕІRІСН" (а.с.78).

Позивачем у даних податкових не зазначено слово "передплата", що, як на думку податкового органу, є порушенням вимог Податкового кодексу України в частині оформлення податкових накладних не належним чином.

Аналізуючи вищевказані норми податкового законодавства, суд знаходить такі висновки відповідача помилковими, оскільки податкові накладні виписуються окремо на суму попередньої оплати за товари/ послуги, зазначені у договорі на дату отримання такої попередньої оплати , та окремо на залишок несплаченої частки вартості відвантажених товарів / наданих послуг на дату такого відвантаження товарів / послуг.

Після фактичного виконання договору ( здійснення поставки /надання послуг і оплати всієї номенклатури по договору), у разі необхідності, може мати місце здійснення коригування кількісних чи вартісних показників до раніше виписаних податкових накладних, яке здійснюється у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних договорів позивачем було проведено оплату у повному обсязі, за результатами чого складено відповідні податкові накладні (а.с.81, 84, 77,75).

Чинним законодавством не вимагається вносити до податкової накладної дані, які не встановлені Податковим кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.

Висновки Кременчуцької ОДПІ, в даному випадку, ґрунтуються лише на суб'єктивному розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки, з пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України не вбачається обов'язковим реквізитом оформлення податкової накладної із зазначенням слова "оплата" чи "передплата". Розділ "номенклатура товарів / послуг продавця" повинна місти інформацію щодо виду товару, який є предметом купівлі - продажу для ідентифікації такої податкової накладної, а не інформацію щодо способу проведення покупцем розрахунку за такий товар (оплата чи передплата).

Згідно із п.11 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних з 01.01.2012 запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, зобов'язані повідомляти платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.

У разі якщо надіслані до реєстру податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Колегія суддів зазначає, що доказів повідомлення позивача щодо невідповідності даних, зазначених у податкових накладних, оформлення податкових накладних не належним чином та доказів неприйняття відповідачем вищевказаних податкових накладних до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Таким чином, суд вважає, що у відповідності з п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні, які не було визнано недійсними та які включені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (що не заперечується Кременчуцькою ОДПІ) є і повинні бути підставою для віднесення позивачем відповідних сум ПДВ до спірного податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що податкове повідомлення - рішення необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 816/5147/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Бартош Н.С. Курило Л.В.